Етнографічні джерела
Третій тип матеріалів представлений пам’ятками про народи, які містять відомості про них, а саме назву, ареал розселення, специфіку культурного життя, особливості релігійних вірувань, обрядів і звичаїв. Джерелознавці відзначають, що неможливо розділити джерела за соціально-економічним принципом, так як така класифікація абсолютно не співвідноситься з терміном історичного джерела, не визнають вони і поділ джерел на «залишки» і «традиції».
Серед етнографічних джерел найціннішими вважаються стародавні письмові документи, такі як папіруси, літописи, клинопису і інші подібні релікти. Їх цінність полягає в тому, що в них є комплексна і разнохарактерная етнографічна характеристика. В групу цінних етнографічних матеріалів відносять навіть образотворчі пам’ятки – це малюнки та орнаменти, а також скульптури. Приміром, народні візерунки були придумані для того, щоб відобразити сюжети стародавньої міфології або сутність релігійних вірувань, а також вони передавали символи язичницьких культів.
Окремо етнографічні джерела вивчає така суміжна наука, як етнографія. Вчені, досліджуючи певну сторону життя роду чи клану, активно залучають інформацію, отриману з допомогою інших наук. Приміром, фольклор, археологія, історія, географія, релігієзнавство, психологія. Особливо активно взаємодіють між собою археологія та етнографія.
Прикладами етнографічних джерел вважаються національний одяг, ритуали, поховальні обряди, весільні церемонії та інші. В першу чергу етнографи вивчають духовну культуру, етнічну специфіку. Але на цьому основні види історичних джерел не закінчуються, переходимо до наступної групи.
