Аттіла
Цей правитель, який стояв на чолі гунів з 434 р. до 453 р., починає наш список великих диктаторів світової історії. Аттіла був лідером імперії, протиравшейся між річками Урал і Рейн, а також від Дунаю до Балтійського моря.
Сторінки історії пам’ятають його як видатного лиходія. Народи, що населяли землі Західної Європи, бачили в ньому втілення жадібності і жорстокості.
У роки свого правління Аттіла двічі перетинав води Дунаю для того, щоб розграбувати Балкани. Проте йому так і не вдалося завоювати Константинополь. Невдачею закінчилися і спроби підпорядкувати собі Францію (римську Галлію). Для цього він у 451 р. перетнув Рейн, дійшов до Орлеана, але там, на рівнинах Каталонії, виявився переможеним у великому бою.
Вже після цього Аттіла направив свої війська на Італію, розграбувавши її північні області. Але Рим він взяти так і не зміг.
Помер диктатор у свою першу шлюбну ніч, захлинувшись з-за відкрився у нього носового кровотечі.
Чингісхан
Цей засновник Монгольської імперії продовжує наш список великих диктаторів світу. Народився він після повернення свого батька Есугей-батора з військового походу, в якому йому вдалося полонити Темучина – знаменитого татарського богатиря. У його честь і було названо Чингісхан.
Існує легенда, згідно якої при появі на світ майбутній завойовник стискав у кулачку згусток крові. Це було пророкуванням його варварського і нещадного характеру.
До влади Чингісхан прийшов завдяки тому, що зміг об’єднати багато з кочових племен, що проживали на північному сході Азії. Таким чином і виникла Монгольська імперія. Після її заснування Чингісхан почав втручатися в чужі землі, завоювавши велику частину Євразії.
Походи, які проходили під проводом цього одного з найбільш великих диктаторів, завжди супроводжувалися спустошенням сіл, загибеллю народів, вандалізмом і насильством. Щоб якомога довше протриматися при владі, правитель Монгольської імперії створив стан дарханов, що володіли особливими привілеями. Представники цієї касти були повністю звільнені від податків і яких-небудь обмежень, а також мали право не ділитися своєю здобиччю. Крім цього, дарханам прощалися вчинені ними десять проступків.
