Президентські вибори
Після цього в біографії Василя Волги важливе місце стала займати політична і громадська діяльність. У 2004 році він навіть зареєструвався кандидатом на вибори президента України.
Правда, того разу у виборах брало участь величезна кількість кандидатів – 24 людини. Волга очікувано продемонстрував дуже низький результат, зайнявши на голосуванні лише 16 місце. Його результат – 0,04 відсотка. Підтримати кандидата, який став героєм нашої статті, зважилися 12 874 виборця.
Взагалі варто відзначити, що ті вибори вийшли дуже наполегливими, відразу переможця визначити не вдалося. У першому турі виграв Віктор Ющенко (39,87 %), незначно випередивши свого головного супротивника – Віктор Януковича (39,32 %). А ось перемогу у другому турі тоді відсвяткував Янукович.
Зате в 2006 році Василь Олександрович Волга потрапив у Верховну раду, пройшовши у парламент за списками Соціалістичної партії України. У 2007 році він покинув раду, переставши бути народним депутатом.
Лідер партії
У 2008 році Волга очолив власну партію, яку назвав “Союз Лівих Сил”. Цікаво, що, незважаючи на свою назву, основна увага організація акцентує не на соціальних питаннях, а на проблемах мовної ідентичності і геополітики.
У зовнішній політиці “Союз Лівих Сил”, лідером якого є Волга, виступає за те, щоб Україна перестала бути територією конфронтації, на якій свої відносини прагнуть з’ясовувати Росія і Сполучені Штати Америки, а стала активним учасником у формуванні території співробітництва. Причому на всій території, починаючи від Курил до Атлантичного океану, активно включає в цю роботу і Росію, і Європейський Союз.
До того ж Волга і його прихильники виступають за те, щоб налагоджувати доброзичливі стосунки з усіма країнами-сусідами, а також відновлювати дружні зв’язки з Російською Федерацією. Головна теза “Союзу Лівих Сил” у зовнішній політиці – нейтральний статус України. На думку Волги, це оптимальна позиція, щоб максимально успішно реалізовувати свої зовнішньополітичні ініціативи.
У питаннях внутрішньої політики партія виступає:
- за повну соціалізацію економіки;
- відновлення системи права в державі, яка до того часу вже встигла зруйнуватися;
- надання регіонам більше прав, щоб вони самі могли приймати рішення про визначення культурної та національної політики – це варіант м’якого федералізму;
- децентралізація влади, то є рішення політичних і економічних питань має бути передано на рівень органів самонационализации населення та територіальних громад;
- партія виступала за реалізацію положень європейської хартії мов меншин та регіональних мов, при цьому російська мова пропонувалося зробити другою державною мовою в Україні.
