Історія сучасних заповідників
Перший у світі сучасний заповідник був створений у 1821 році натуралістом-дослідником Чарльзом Уотертоном навколо його фамільного маєтку в Західному Йоркширі. Він витратив 9000 (величезні гроші на ті часи) фунтів стерлінгів на будівництво 3-мильної стіни заввишки 9 футів, щоб захистити свій парк від браконьєрів. Тоді вперше було застосовано поняття: що таке заповідник. На цій території Уотертон створював сприятливі умови переважно для життя і розмноження диких птахів, за якими проводив наукові спостереження.
Першим державним заповідником став Drachenfels, утворений в Німеччині в 1836 році, коли прусський уряд викупив ділянку, щоб захистити його від видобутку природних копалин.
Йеллоустон в Вайомінг, США — перший найбільший національний заповідник-парк, заснований на площі 8991 кв. км у 1872 році. За ним послідували: Королівський національний парк неподалік від Сіднея в Австралії (1879) і Баргузинский природний заповідник Імператорської Росії (1916), вперше створений урядом повністю наукового вивчення природи.
