Метод Роквелла
Букви, що позначають твердість за Роквеллом, – це HR. При цьому методі вдавлюється в зразок сталева кулька або алмазний конус.
Випробування проводиться при наступних умовах:
- Попередньо зразок навантажується, що дозволяє уникнути впливу ряду поверхневих факторів: шорсткість, температура, швидкість впровадження індентора.
- Проводиться основне навантаження, за якою проводиться розрахунок результату.
- Процедура завершується зняттям навантаження.
Якщо даний метод порівнювати з попередніми способами визначення твердості, то тут фігурують три шкали.
- A – позначається HRA, індентор – алмазний конус, діапазон вимірювань: 60-80 HRA. Застосовна до високовуглецевим легованих інструментальних сталей, а також твердим сплавам.
- B – позначається HRB, індентор – загартована кулька, діапазон вимірювань: 35-100 HRB. Це вже сталі середньої твердості і сплави кольорових металів.
- C – позначається HRC, індентор – алмазний конус, діапазон вимірювань: 20-90 HRC. Для сталей середньої твердості.
Якщо мова заходить про специфічні умови обчислення твердості, приміром, холоднокатана тонколистова сталь, то використовується методика Супер-Роквелла з позначенням твердості HRN і HRT.
Обладнання теж може бути як стаціонарним, так і переносним. При цьому перший тип управляється за допомогою електромеханічного або гідравлічного приводу.
Вимірювання по Роквеллу проводити складніше, оскільки необхідно задавати первинну, а потім вторинну швидкість переміщення індентора. До того ж алмазний робочий наконечник має форму конуса, що відбивається на одержанні результату. І визначити розміри отриманого відбитка тут набагато складніше.
