Барди
Паралельно з “блатними” піснями розвивалося так зване бардовское мистецтво. Його також можна віднести до жанру міського романсу, однак, на відміну від попереднього стилю, бардівська музика відрізняється складністю і витонченістю, тексти – литературностью, більш високим смисловим наповненням, а виконавці – більш високим рівнем професіоналізму.
Найвідомішими бардами XX ст. вважаються Висоцький, Окуджава, Розенбаум, Мітяєв, Лоза та ін.
Володимир Висоцький – мабуть, самий популярний бард епохи СРСР, якого люблять і поважають практично в кожній родині. У своїх піснях Висоцький відображає практично всі життєві ситуації: від жартівливих пісень, які прямо або побічно стосуються політичних подій, блатних, ліричних, до пісень про війну. Найбільшу популярність отримали композиції: “Друг”, “Моя циганська”, “Парус”, “Врятуйте наші душі”, “Людина за бортом” і багато інших. Їм властива висока інтелектуально-смислове навантаження текстів.
Шансон в ресторані
Як старі пісні, так і найсвіжіший шансон постійно звучать в ресторанах країн колишнього Радянського Союзу. До споконвічно ресторанного шансону відносяться Михайло Шуфутинський, Григорій Лепс, Любов Успенська, Віллі Токарєв, Стас Михайлов та ін
Їх творчість вже не описує важку тюремну частку, як в “блатняке”, але його не можна віднести і до культурно-інтелектуальному творчості, такого, як пісні Висоцького або Розенбаума.
Що таке шансон ресторанів? Це якийсь синтез “блатних” пісень, бардівського мистецтва і поп-музики. Відомий музикант А. Дніпров в інтерв’ю на радіо “Шансон” охарактеризував жанр як “вільний стиль”.
Причина його популярності криється в простоті музики і текстів, що описують різні, знайомі багатьом життєві ситуації, стосунки, розповіді про нерозділене кохання, взаємини з рідними та друзями – загалом, розкривають весь спектр життєвих радощів і негараздів.
