Офіційні назви деяких держав інколи відрізняються від тих, які, як правило, вживаються в побуті. В основному це пов’язано з наявністю абревіатури. Одна з таких країн – КНР. Це держава, яку ми називаємо Китаєм. Яка розшифровка КНР? Під цією абревіатурою ховається наступне назва: Китайська Народна Республіка.
Звідки з’явилася сучасна назва?
На сьогоднішній день Китай (КНР) є соціалістичною державою. За яким же принципом побудовано його назва? В ньому є два елементи. На форму правління вказує слово «республіка», а на присутність соціалістичного ладу – слово «народна». Адже передбачається, що в такій країні влада належить всім її громадянам.
Такого ж принципу дотримувалися й інші країни, які стали на шлях побудови соціалізму. Це, наприклад, ПНР – Польська Народна Республіка, НРБ – Народна Республіка Болгарія та інші. І тільки після того як держави відмовилися від соціалістичного ладу, вони прибрали зі своїх назв слово «народна». І на сьогоднішній день це Республіка Польща, Республіка Болгарія і т. д.
Розшифровка КНР і до цього часу залишається колишньою. Адже Китай продовжує йти по шляху побудови соціалізму і не збирається відмовлятися від цього ладу. Саме тому дана держава продовжує називатися Народною Республікою.
Походження назви
Отже, що таке КНР, вже зрозуміло. Історія походження абревіатури досить ясна. Але тепер виникає наступне питання: «А чому республіку називають Китайською?»
Самі жителі держави називають його Чжун Го. У перекладі це означає «серединна країна». Китай же є європейським назвою, яке було засвоєно російською мовою. З’явилося це слово з легкої руки мандрівника Марко Поло ще в Середні століття. Але спочатку воно звучало трохи інакше – Катай. Його витоки можна знайти у назві племені киданів.
Однак тут є парадокс. Він полягає в тому, що плем’я, від якого походить назва нині могутньої країни, не було китайським. Це були монголи, що прийшли з Маньчжурії і захопили північні території держави. Дещо видозмінене назва племені поступово закріпилася за завойованої монголами місцевістю, а після і за усією країною.
Часом загадковий і далекий Китай називають ще і Піднебесної. Чому? Походження цієї назви точно пояснити не зміг ніхто. На думку деяких істориків, стародавні китайці були впевнені в тому, що їх країна є єдиною в світі, яка знаходиться під заступництвом неба. Правителів ж своєї держави вони вважали «синами неба». Але існує й інша думка. Згідно йому, нинішня КНР – країна, на території якої розташована сама високогірна система планети – Гімалаї. Можливо, вона і дала Китаю таку поетичну назву.
Трохи про загадкове державі
Що таке КНР? Чжун Го, як її називають китайці, – одна з найбільш загадкових і дивовижних країн у світі. Вона є батьківщиною паперу і компаса, шовку і пороху, фарфору, а також багатьох інших дуже корисних для людства відкриттів і винаходів. Китай – це держава, яка не перестає привертати до себе увагу мандрівників, дослідників та істориків.
Що таке КНР? Це держава, розташована в південно-східній частині азіатського континенту. Своїми обрисами Китай нагадує величезну літає в небі птаха.
Країна є спадкоємцем великої цивілізації, історія якої налічує майже п’ять тисячоліть. Що таке КНР? Це унітарна держава, що володіє жорсткою управлінською системою і добре побудованої вертикаллю влади, з 1949 року підкоряється Комуністичної партії.
КНР розташована на величезній площі. Це територія, складова 9 596 960 квадратних кілометрів, в яку входить острів Тайвань з прилеглими до нього дрібними островами, є непідконтрольним центрального уряду. По займаній площі Китай знаходиться на третьому місці на нашій планеті, поступаючись тільки своєї сусідки Росії, а також Канаді. А ось за чисельністю населення країна стоїть на першій сходинці світового рейтингу. За даними на 2015 р., в Китаї проживало 1 368 660 000 чоловік.
Трохи історії
Як вважають дослідники, Китай був заселений вже 7 мільйонів років тому. Найпершою правлячою династією країни були представники роду Ся. Вони знаходилися при владі ще в 2700 р. до н. е. В подальшому країною правили різні династії, які послідовно змінювали один одного.
Приблизно 400-200 рр. до н. е. в Китаї припинив своє існування рабовласницький лад. Після нього почався розквіт феодальних відносин. Це період, коли в масовій кількості почали застосовуватися залізні інструменти і була освоєна виплавка бронзи. Одночасно з цим китайські майстри почали виготовляти відомі на вест світ керамічні глазуровані вироби і розвивали виробництво шовку.
З 221 р. до н.е. країною почала правити династія Цінь. Його представником – Цинь Шихуанді – розрізнені князівства були об’єднані в одне ціле держава. Сам же правитель став вважатися першим імператором. Цинь Шихуанді створив цілу систему графств і префектур і зібрав 30 тис. чоловік для зведення Великої Китайської стіни, яка будувалася десятки років і простяглася на 8 тис. км.
Після цього протягом 406 років на чолі Китаю стояла династія Хань. Це був період, коли особливого піднесення досягло сільське господарство, розвивалися різні ремесла і торгівля. Імперія розширила свої територіальні володіння. Особливого розквіту досяг Великий Шовковий шлях, по якому йшли торгові каравани до узбережжя Середземномор’я, в Центральну Азію і країни Західної Європи.
Надалі в Китаї запанувало Троєцарствіє. В цей період на території держави існувало три рівноцінних за своєю могутності держави. Далі настав час династії Тан, яке відоме у подальшому розквіту сільського господарства, майстерності виготовлення текстилю, порцеляни та кераміки. Крім цих ремесел почало розвиватися суднобудування і набирали темпи культурні та торговельні зв’язки з Персією, Кореєю, Індією та Японією.
Після повалення династії Тан в Китаї почалася низка військових конфліктів. В історичних літописах цей період відомий як Епоха десяти царств і п’яти династій. Однак, незважаючи на внутрішні розбіжності, Піднебесну вважали першою країною щодо розвитку науки, техніки і друкарства.
На початку 13 століття Чингісханом була заснована Монгольська імперія. А в кінці цього ж століття його онуком були захоплені додаткові території, що дозволило створити єдину державу, яке також входив Юньнань, Сіньцзян і Тибет. Він звелів перенести столицю країни в сучасний Пекін.
Наступна династія, Хв, призвела Піднебесну до тривалого розквіту. Це був період спорядження великої кількості експедицій, дозволили зробити найбільші до епохи Колумба відкриття.
З 1840 р. Китай почав вести так звані опіумні війни з Великобританією. Правлячий на той момент імператор Даогуан всіма способами пручався контрабанді наркотиків, приносила колосальні доходи англійцям. Саме тому Британія і розв’язала війну проти Китаю. Однак бойові дії бажаного успіху завойовникам не принесли. Китаю довелося підписати принизливі угоди, які стосувалися взаємовідносин не тільки з Великобританією, але і з США, Росією, Японією і Францією. Це поразка держави в конфліктах з впливовими країнами, а також постійно зростаюче невдоволення народу стало причиною того, що в період з 1919 по 1949 р. в Піднебесній періодично спалахували народні революції. У результаті відбулося повалення влади імператора.
1.10.1949 р. була проголошена КНР – Китайська Народна Республіка. Тоді ж відбулося проведення земельної реформи. Була прийнята конституція КНР. Значний імпульс розвитку був отриманий промисловістю і енергетикою. Зросли темпи випуску автомобілів і літаків. Особливого розквіту досягла машинобудівна галузь.
Незважаючи на те, що Китай вже вважають могутньою державою, розвиток КНР продовжується і в даний час. Країна є одним з провідних космічних держав на нашій планеті. Вона володіє ядерною зброєю і має найбільшу армію по кількості військовослужбовців. При цьому КНР є постійним членом ради безпеки Організації Об’єднаних Націй.
Економіка Китаю
Згідно вірно проведеної урядом КНР політиці, розвиток країни в даний час досягло небачених масштабів. З кінця 1970-х років централізовану економіку Китаю стали переводити на рейки ринково-орієнтованою. Саме це і дозволило їй зайняти лідируюче місце в світі. Так, вже до 2010 р. Китай вважався найбільшим експортером серед усіх держав нашої планети.
Економіка КНР досягла свого розквіту завдяки проведеним урядом країни реформ. Почалися вони з зсідання колективних сільських господарств, а потім продовжували розширюватися. Завдяки цьому відбулася лібералізація цін і фіскальна децентралізація. При цьому підвищилася автономія державних підприємств, виріс приватний сектор, отримали розвиток сучасні фондові ринки. Економіка стала відкритою для іноземної торгівлі, а також для інвестицій. Варто зазначити, що кожен рік КНР здійснює розроблені провідними фахівцями реформи, вводячи їх поступово.
Останнім часом в Китаї оновилася підтримка державних підприємств, які працюють у сферах, що вважаються пріоритетними для економічної безпеки країни. Мета такої політики КНР полягає у створенні глобального конкурентоспроможного суспільства.
Проведена реструктуризація економіки Китаю сприяла тому, що з 1978 р. в країні сталося десятикратне збільшення ВВП. Враховуючи паритет купівельної спроможності, вже в 2013 р. Китай ставили на друге місце у світі за рівнем розвитку економіки після США.
Населення КНР
Китай – це величезна, дуже різна і незвичайна країна. Причому таку характеристику Піднебесної можуть дати не тільки іноземці, які приїхали сюди як туристи, а й місцеві жителі. Адже північні і південні території КНР володіють колосальними відмінностями. У чому це виражається? Північ вважається більш европеизированным. На півдні населення продовжує зберігати національні традиції. Саме тому пізнати весь Китай просто неможливо. Адже цю дивовижну країну по праву можна назвати країною контрастів.
У КНР на сьогоднішній день проживає п’ятдесят шість національностей, які дотримуються різних релігій. 92 % з них – це ті китайці, які найбільш звичні для нас, або хань. Решта 8% включають в себе нечисленні народи. Серед них чжуан і хуэйи, мяо та уйгури, монголи, тибетці, маньчжури і т. д.
У переважній своїй більшості китайці є атеїстами. Так вже склалося в Піднебесній з приходом соціалістичного ладу. Лише нечисленним населенням країни сповідується іслам, буддизм, християнство та інші релігії.
Політичний устрій Китаю
У КНР існує однопартійність. Адже, незважаючи на те що в країні створено і діє близько восьми партій, керівну і провідну роль грає лише одна з них. Це Комуністична Партія Китаю, або КПК. Це ж прописано і в конституції КНР.
Згідно з положеннями цього найважливішого документа, вищим державним органом влади є Всекитайські збори, на яке збираються народні представники. Тут також присутні депутати, обрані від автономних міст, районів і провінцій. Членами наради є представники збройних сил, що обираються на п’ятирічний термін.
Голова КНР – це голова, якого інколи називають президентом країни. Він, а також його заступник обираються Всекитайськими зборами на п’ятирічний період. При цьому головою КНР можна ставати не більше ніж два строки підряд. Це вища посадова особа володіє, у свою чергу, правом призначати відповідну кандидатуру на посаду Прем’єра Держради країни, а також вибирати членів цього органу, які входять в уряд Китаю. Головою КНР може стати громадянин, що досяг 45-річного віку. На своєму посту він підписує укази і закони до їх вступу в силу.
Існує в КНР Центральний військовий рада. Він керує армією країни. Місцева влада є прерогативою місцевих зборів народних представників, а судова належить народним прокуратурах і народним судам.
Чільну роль у висуванні та призначення кандидатів на будь-які посади в органах влади грає Комуністична партія. У зв’язку з цим у державі особливе значення мають партійні збори, а також секретарі і члени політбюро всіх рівнів.
Адміністративний поділ КНР
Конституцією Китаю затверджено трирівневе поділ території. Згідно з цим документом країна поділяється на провінції, які, в свою чергу, складаються з повітів, розбиваються на волості. Але насправді таких рівнів п’ять. Адже між провінціями і повітами знаходяться округу. Волості ж ділять ще на села.
Існують і автономні райони, а також волості, повіти й округи, які створені для управління національними меншинами. Існують в Китаї та інші спеціальні одиниці. Наприклад, місто в Китаї, відповідно до адміністративного поділу, може бути округом, повітом або володіти центральним підпорядкуванням, прирівняним до провінції.
Тайвань
На останньому етапі громадянської війни (1946-1949 рр.) Комуністична партія Китаю перемогла націоналістичну партію Гоміндану. Після цього гоминьдановскому уряду довелося евакуюватися на Тайвань. Для його захисту США навіть дислоцировало сюди сьомий флот ВМФ. І хоча після громадянської війни настало тимчасове перемир’я, спори між Китайською республікою, що знаходиться на Тайвані, і КНДР тривають досі. Острівна держава претендує на владу над всією Піднебесної. КНР вважає Тайвань частиною своєї території.
У Китайській республіці існує демократична система влади. Главою держави є президент, який обирається народом. Починаючи з 70-х років минулого століття на Тайвані проходять процеси лібералізації економічної і політичної системи, що разом з наданої американцями допомогою призвело країну до зростання обсягу ВВП та його показником на душу населення.
Особливі адміністративні райони
На території Китаю розташовані міста Макао і Гонконг, які з середини 19 ст. перебували під владою Португалії і Великобританії. Після свого утворення в 1949 р. новостворений уряд початок відстоювати право КНР на ці землі. Проте завдання була ускладнена тим, що в цих колишніх колоніях вже склалася своя ринкова економіка та демократичні політичні системи.
У зв’язку з цим в 80-х роках минулого століття Ден Сяопін запропонував політику «одна країна, дві системи». Вона передбачала приєднання Гонконгу і Макао до Китаю, але при цьому їх збереження демократії та ринку. Уряд КНР провело ряд переговорів з Англією і Португалією. Їх результатом стало повернення у 1997 р. у Гонконгу, а в 1999 р. – Макао.
Згідно конституції КНР, ці спеціальні райони прирівняні до провінцій. При цьому вони володіють найширшою автономією. Гонконгу і Макао дозволено мати свою конституцію, судову, законодавчу і виконавчу владу, валюту, а також вести незалежну імміграційну, податкову і митну політику.
Напрямки розвитку країни і відносин з іншими країнами
Уряд КНР проводить єдиний курс реформ. Причому всі вони розвиваються в соціальній, економічній і політичній сферах у стабільних темпах, і ніякого їх зміни найближчим часом не передбачається.
КНР прагне до розвитку міцних взаємин з Росією. Це дозволить підтримати мирну обстановку, що сприяє творчим процесам усередині кожної з цих держав. Саме для цього Китаєм було ініційовано підписання угод, які дозволили врегулювати його територіальні суперечки з РФ.
У своїй зовнішній політиці КНР прагне розвивати і торгові відносини. Уряд країни проводить переговори про створення області вільної торгівлі між Китаєм, Південною Кореєю і Японією. Також планується розвиток співпраці з Росією і багатьма іншими країнами світу.
