Розвиток
Популярним і відомим в Росії став футуризм в Срібному столітті. Одним з яскравих представників був Ігор Северянин, який навіть видав у 1911 році збірку своїх поезій під назвою “Пролог. Его-футуризм”.
До того часу вже досить відомими були послідовники братів Бурлюкових. Їх збірка “Садок суддів 1” побачив світ ще в 1910 році. Взагалі в російській футуризм вірші відігравали велику роль. Тому й основними укладачами маніфесту “Ляпас суспільному смаку” стали поети. Вони навіть сформулювали чотири основних правила для поетів: необхідність розширювати поетичний словник з допомогою нових слів, відчувати ненависть до мови, який існував до них, відмовлятися від слави, ключовим зробити слово “ми”.
Розквіт футуризму
У Росії розквіт літературного футуризму припав якраз на Срібний вік. Саме тоді найбільшої популярності досяг товариство “Гілея”, засноване братами Бурлюками. Але головне – це те, що вони не були єдиними.
Знайшлося багато послідовників у Ігоря Сєверяніна, який пропагував его-футуризм. Основні відмінності цього напряму полягали у масовому вживанні іншомовних слів, рафінованості відчуттів і показному себелюбстві, егоїзмі. Серед послідовників Сєверяніна можна виділити Сергія Алимова, Василіска Гнідого, Вадима Баяна, Георгія Іванова, Вадима Шершеневича. В основному его-футуристи базувалися в Петербурзі.
У Москві виділялося впливове суспільстві “Центрифуга”, до складу якого входили Борис Пастернак, Сергій Бобров, Микола Асєєв. Свої футуристичні групи існували в Харкові, Києві, Баку, Одесі.
