Як це придумали?
Ідея ЦБ була закладена ще в римському праві. Саме тоді громадяни зіткнулися з такою ситуацією: зобов’язальні права були, бажання передати їх – теж, а от можливостей, визнаних суспільством, ще не винайшли. В той момент ще не існувало ЦБ в сучасному розумінні, але була розроблена правова система обліку зобов’язань, що провокують різноманітні наслідки.
Юристи вирішували питання перекладу вимог, нерухомості, золотих запасів між громадянами. Система, вживана в той період, стала в майбутньому фундаментом ринку цінних паперів. Цінність сучасної ЦБ не тільки в праві, закріпленому за нею, але і у важливості передачі цього паперу. А така була введена саме на підставі досвіду давньоримських юристів, точно знали про актуальність цієї можливості для широких верств населення.
Як все починалося?
Перші зобов’язання, практиковані в рамках правової системи Стародавнього Риму, були нерухомими. Вони виникали, але не переходили між громадянами (виняток – питання спадщини). Така особливість обумовлювалася господарськими системами – спочатку не було великої міжнародної торгівлі, тому фактично кредитор, боржник особисто взаємодіяли один з одним.
Спадкове право підштовхнуло людей до обмірковування можливості переведення інших типів прав. Воно було рухомим, провокувало операції з борговими вимогами як елементом передається в спадщину майна. Покупець отримував і позовні вимоги, що поклало початок процесуальної системі законодавства. Вже в римському системі було суворо декларовано, що покупець отримував рівно такі ж права, як і продавець, не більше і не менше. З часом ця умова було розширено на різні області майнового права, набуло універсальність.
