Характерні риси
Венеція з 17 століття славилася оперними театрами і чудовими голосами. В сезон сюди з’їжджалися не тільки поціновувачі мистецтва, але і великі композитори. Багато з них були зачаровані місцевим колоритом і романтичними серенадами гондольєрів. З 18 століття баркароли починають з’являтися в музичних словниках. Формується визначення цього жанру.
Значення слова “баркарола” з тих пір залишилося незмінним. Це пісня, що виконується в нестандартному розмірі 6/8. Такий ритм нагадує мірно набігаючі хвилі, удари весел об воду. Характер музики мінорний, ліричний. У піснях присутні нотки мрійливості, світлої туги.
Починаючи з 18 століття, крім народних баркарол, стали з’являтися професійні. Багато композитори пробували себе в цьому жанрі. Іноді вони нехтували деякими характерними рисами. Так з’явилися баркароли з використанням мажорного ладу. Спостерігається і порушення розміру. Він може становити 12/8, 3/4 і т. п.
Професійні баркароли
Розквіт форми спостерігався в епоху романтизму з її інтересом до народного, самобутньому колориту. У цей час створювалися баркароли вокальні та інструментальні. До перших належать твори Мендельсона-Бартольді, Шуберта (“Любовне щастя рибалки”, “Баркарола”). Російський композитор Глінка теж спробував себе у цьому жанрі. Так було створено твір “Заснули блакитні”, вірші до якої написав Н. Лялькар. Гондольєри для хору є у Брамса і Шуберта.
Що таке баркарола інструментальна? Це дуже ніжна і романтична мелодія, немов раскачивающая нас на плавних хвилях, іноді змінюються зыбью. У цьому жанрі творили Мендельсон-Бартольді, Барток, Форе. З російських композиторів фортепіанні баркароли складали Чайковський, Рахманінов, Лядов. Особливо натхненним вийшло твір Шопена, наближене до поеми “Світанок” Красиньского. У баркароле ор. 60 великого композитора чути поцілунки, палкі зізнання, шепіт закоханих на тлі природи і плескоту води.
У професійних баркаролах присутній і справжня народна музика. Мелодії гондольєрів публікував італійський композитор Порукини. Ці мотиви лягли в основу творів Бетховена (“24 пісні різних народів”) та Листа (“Гондольєра” з циклу “Венеція і Неаполь”).
