Івана Грозного прийнято згадувати, як жорстокого і неприборканого правителя, своїми діями підготував грунт для Смутного часу. Проте все не так однозначно. На початку правління Іван IV зробив чимало корисного для країни і провів ряд вельми новаторських для свого часу реформ. Які саме досягнення на цій стезі йому належать?
Вибрана Рада й реформи у військовій, адміністративній та церковній сфері в правління Івана Грозного.
Ледве вступивши на російський престол, Іван IV ініціював створення спеціального органу, головним завданням якого стала розробка реформ. Цей орган називався Вибраною Радою, і входили в нього самі близькі та довірені прихильники молодого царя.
- У 1949 році відбувся перший Земський собор. В ході нього були сформовані так звані накази міністерства того часу, заведовавшие різними сферами життя держави. Територія Росії поступово розширювалася, розвивалася промисловість, торгові зв’язки і військову справу, і для регулювання всього цього потрібні окремі відомства. З’явилися територіальні та відомчі накази, такі, як Стрілецький, Пушкарський, Земський і Посольський та інші.
- У 1550 році був виданий новий звід указів Російського царства — Судебник. Встановивши єдину чітку міру поземельного податку, разом з тим новий звід законів ще сильніше закріпачив селян, відгородив від попадання в кріпаки інші стани, підсилив центральну владу.
- У 1550 році відбулася військова реформа. Тисячі дворян були даровані земельні наділи в безпосередній близькості від столиці. Ці дворяни стали першими стрільцями — воїнами, озброєні вогнепальною зброєю. Крім того, служба стрільців була полурегулярной — на відміну від ополченців, в основному вони займалися саме військовою справою.
- У 1550-ті роки була значно реформована земельна і адміністративна система — Іван IV скасував систему годувань, віддав частину обов’язків намісників виборним представникам у повітах.
На жаль, Обрана Рада проіснувала недовго. Вже в 1565 році на зміну їй прийшла опричнина — справжній політичний терор, розорив країну. Причини опричнини полягали головним чином в тому, що учасники Обраної Ради стали занадто часто піддавати критиці дії царя — в той час, як Росія один за іншим проводила виснажливі військові походи, а всередині країни зростало народне невдоволення.
