Нобелівські лауреати
З перервою у п’ятнадцять років двічі був прем’єр-міністром Ізраїлю Іцхак Рабін. До свого першого обрання в 1974 році був послом у США, в 1977 році склав свої повноваження у зв’язку з виявленням в США грошового рахунку, незаконного по тим часам. Друге правління, з 1992 по 1995 рр., ознаменувався підписанням мирної угоди, після якого частину спірних територій відійшла Палестині, а прем’єру Рабину дали Нобелівську премію. Ця угода стала основною причиною вбивства прем’єра на політичному мітингу.
У 1977 році біля керма держави стає Менам Бегін, який очолював у сорокових роках відому підпільну терористичну організацію, також він активно брав участь у боротьбі за незалежність Ізраїлю. За час перебування на високому посту прем’єра також став нобелівським лауреатом за мир, підписаний з єгипетським керівником. Пішов з другого терміну в 1983 після смерті дружини.
Шамір та шимон Перес
Іцхак Шамір прем’єрствував двічі був другим головою партії «Лікуд». На першому терміні пробув всього рік, у другому правил з 1986 по 1992 рр. На його долю випали нелегкі для країни роки масових терористичних атак і провокацій.
Шимон Перес в якості прем’єра служив близько року (1995-1996 рр..). Цей неабиякий політичний діяч побував у якості міністра в дванадцяти міністерських кабінетах, серед яких міністерства оборони, закордонних справ, внутрішніх справ, фінансів, релігії, зв’язку та ін. Обіймав також посаду президента Ізраїлю. В Кнесеті був парламентарієм близько п’ятдесяти років (1959 – 2007).
