Події, що передували нападу
Варто відзначити, що до 1964 року радянські прикордонники досить спокійно ставилися до дрібних порушників кордону. Наприклад, китайські рибалки спокійно ходили на човнах по Уссурі, добуваючи рибу в радянській річці.
Однак після підняття питання про перенесення кордону політика командирів заставши повністю змінилася. Прикордонні катери патрулювали кордон, заважаючи рибалкам вести звичний промисел. У китайській пресі досить швидко з’явилися новини про те, що радянські прикордонники прирікають простих людей на голод, погрожуючи затопити їх човни. Звичайно, на хвилі подібних новин Китай острів Даманський, як і раніше вимагав передати, разом з половиною річки Уссурі.
Незабаром з’явилися перші дрібні провокації. Спочатку селяни почали висаджуватися на острів, займаючись заготівлею сіна. При насильницькому вигнанні вони кричали, що знаходяться на своїй землі, яку захопили росіяни.
Кількість провокацій, затрагивавших острів Даманський, стрімко збільшувалася. Якщо у 1961 році їх було близько 100, то вже в 1962 перевищило 5000. За цим явно стояла політична воля Китаю – самі селяни ніколи не стали б ризикувати, порушуючи кордон.
Незабаром почалися справжні напади. Великі загони хунвейбінів (спеціально завербована молодь, старшокласників і студентів) перетинали кордон, влаштовуючи сутички з прикордонниками – китайські військові демонстративно не помічали цього. Рахунок таких сутичок йшов на тисячі.
Наприклад, 4 січня 1969 року на розташований поблизу острів Киркинский висадилися близько 500 осіб. Радянські прикордонники не застосовували зброю, однак бійки і дрібні сутички стали буденністю.
Втім, брали участь у провокаціях не тільки хунвейбіни, але і китайські прикордонники. Наприклад, молодший сержант Юрій Бабанський, який служив на заставі “Нижньо-Михайлівка” і згодом отримав звання Героя Радянського Союзу, розповідає про те, що кордон неодноразово порушували військові. Проте всі сутички проходили без використання зброї – лише жива сила. Тобто, іншими словами, китайські прикордонники нав’язували радянським звичайну бійку, то перевіряючи сили, то намагаючись спровокувати на відкриття вогню.
