Микола Рябушинський
Значну роль у творчості художників “Блакитної троянди” зіграв знаменитий російський меценат, засновник журналу “Золоте руно”. Рябушинського нерідко називають організатором об’єднання. Саме він заснував першу виставку, після чого про “голуборозовцах” заговорили в Москві і Санкт-Петербурзі.
Головним дітищем мецената в ту пору став журнал “Золоте руно”. Цей проект не можна було назвати комерційним. Рябушинський більше вкладав у нього, ніж отримував. Видання включало барвисті ілюстрації, кожна сторінка була прикрашена золотими вставками. Вийшло більше тридцяти номерів. Причому чіткої концепції журнал не мав. У ньому публікували свої твори Леонід Андрєєв, Костянтин Бальмонт, Іван Бунін, Федір Сологуб, Корній Чуковський. Перші номери присвячувалися творчості членів союзу “Блакитна троянда”.
Виставка художників-символістів
Точну дату заснування об’єднання назвати не можна. Вважається, що виник творчий союз після проведення однойменної виставки, тобто в 1907 році. Картини художників «Блакитної троянди» були виставлені в галереї, розташованій в будівлі на Мясницькій вулиці.
На суд глядачів були представлені роботи шістнадцяти живописців. Велика частина живописців пізніше увійшла до складу “Блакитної троянди”. Головним натхненником виставки став Борисов-Мусатов, але вона пройшла вже після смерті майстра. Ідея назви належить Сапунову – художник, творчість якого складалося під впливом Обрі Бердслея.
Картини, представлені на виставці, були виконані в єдиному стилі: пастельні, блакитні тони, прагнення до “позамежного”. Відповідав творчого духу і інтер’єр залу, в якому була організована виставка. Всюди стояли вази з трояндами, стіни були пофарбовані в світло-блакитний колір.
Відгуки про картинах “голуборозовцев” були змішаними. Одні критики вихваляли новий напрям у мистецтві. Інші називали роботи символістів змістовними. Виставку відвідали знамениті діячі мистецтва, серед них і Казимир Малевич, який похвалив роботи молодих художників.
У січні 1909 року пройшла друга подібна виставка. Але на цей раз були представлені роботи художників Матісса, Брака, Дерена, Марці. Відвідувачі також могли бачити картини Наталії Гончарової і Михайла Ларіонова.
У 1910 році пройшла третя виставка. “Золоте Руно” до того часу Рябушинський перестав публікувати із-за фінансових проблем. Ймовірно, в цьому і причина непопулярності третьої виставки – у журналі публікувалися останні новини зі світу мистецтва. Правда, самі митці-символісти після закриття “Золотого руна” не втратили уваги критиків і шанувальників живопису. Їх так само запрошували в різні театральні проекти. У той час така робота для професійного художника вважалася халтурою. Оформленням театральних постановок займалися ті, чиї роботи сьогодні виставлені в Третьяковській галереї.
Скільки проіснувала об’єднання “Блакитна троянда”? На це питання відповісти складно. Після третьої виставки над спільними проектами художники не працювали. Так і загальної ідеї у них не було. Більш того, в пізніх роботах Уткіна, Кузнєцова та інших учасників “Блакитної троянди” немає нічого спільного. Сарьян, наприклад, віддавав перевагу рідним вірменським пейзажам. Кузнєцов багато подорожував по Середній Азії, а тому був натхненний східними мотивами. Феофілактов і Кримов захопилися неоклассицизмом і сюжетами з античних міфів.
