Форма правління Німеччині в 20-му столітті
На щастя, незважаючи на свій величезний промисловий потенціал, Німеччина так і не змогла перемогти свого ворога в Першій світовій війні. Поразка країни у війні призвело її до сильного кризи, який завершився в 1918 році неминучою революцією і падінням імперії. На початку наступного року пройшли вибори в Установчі збори держави. Перемогла політична партія соціал-демократів. Її лідери зайняли вищі посади в державі. Установчі збори проголосили формою правління Німеччини федеративну республіку, обрав президента, канцлера.
Ще збори прийняли головний закон країни, який заклав основи конституціоналізму. У Конституції була зафіксована форма правління Німеччині на початку 20 століття – республіка з президентсько-парламентським правлінням. Головним законодавчим органом держави став двопалатний парламент. Нижня називалася рейхстагом. Вона обиралася терміном на чотири роки. Верхня палата називалася рейхсратом. Вона була органом представництва земель. Президент обирався на сім років. Він здійснював повноваження державного правителя. Судову владу представляли незалежні суди.
У 1923 р. в умовах відсутності соціально-політичної стабільності президент ввів облогове становище в державі. На початку тридцятих років політичні кола Німеччини зробили неоднозначний висновок про те, що республіка і демократія, на жаль, зжили себе. Правлячу еліту приваблювала програма націонал-соціалістичної партії. З цього періоду почалася процедура створення нової форми правління в нацистської Німеччини, яку можна було охарактеризувати як тоталітарний політичний режим в рамках формально зберігалася республіки. У 1934 р. уряд країни об’єднало посади канцлера і президента. Існуюча на той момент форма державного правління Німеччини, на жаль, давала можливість А. Гітлеру здійснювати своє правління все своє життя з правом самостійно призначати собі наступника. А. Гітлер був головнокомандувачем країни і головним суддею.
