Статуя Афіни
Твір скульптури було встановлено за Пропилеями, на високому постаменті. Девятиметровая бронзова статуя Афіни Промахос – одне з найбільш ранніх скульптурних творів Фідія. Вона була споруджена приблизно 465 року до нашої ери. Афіну великий давньогрецький скульптор представив в шоломі, зі щитом і списом. Ці деталі були з чистого золота.
Яскраво блищало сонце на зброю Афіни. Покровителька міста гордо височіла над акрополем, і місцеві жителі вірили: під її пильним поглядом ніяке зло не проникне в їх будинку.
У V столітті статуя Афіни була перевезена в столицю Візантії Константинополь, де її сліди губляться. Однак, на думку одного з істориків, куратора Британського музею – Дженкінса, вона була зруйнована жителями міста, які вважали, що статуя язичницької богині притягує до собі ворогів в особі хрестоносців.
Ерехтейон
Трохи віддалік від місця, де була споруджена статуя Афіни, розташований храмовий комплекс, присвячений одразу трьом божествам: Афіні, Посейдону і легендарному цареві Ерехтею. Згідно з переказами, саме тут відбувся знаменитий спір між богами за владу над Аттикою. Посейдон, щоб довести свою правоту, ударив тризубцем об землю, і на місці удару забив джерело солоної води. Це віщувало Афінам славу морської держави.
Афіна ж діяла не настільки ефектно – вона подарувала місту оливкове дерево. Все ж дар богині мудрості став символом родючості земель Аттики. Афіняни обрали її заступництво. Однак людьми вони були обережними, дипломатичними, а тому розсудливо не стали нехтувати і дари Посейдона.
Ерехтейон був своєрідним музеєм акрополя, в якому зберігалися найважливіші реліквії. Храм складався з двох частин – східної, присвяченій Афіні, в якій зберігалася дерев’яна статуя, ніби впала з неба, і західної, присвяченій Посейдону і Ерехтею. Вважалося, що на підлозі в цій частині храму збереглися сліди від удару тризубом. Тут же був колодязь з ключем солоної води, нібито вибитий Посейдоном.
В Ерехтейоні зберігалася статуя Гермеса, принесена сином Эрихтея Кекропсом, і золотий свічник роботи Каллимаха, що горів безперервно. Причому масло в нього наливали тільки раз на рік. Поруч з храмом незмінно можна було бачити оливкове дерево, подароване місту богинею. Його разом з багатьма будівлями перси спалили в 480 році до н. е. Греки пізніше, звичайно, і відновили споруди, і посадили нове дерево.
Південна частина храму оформлена знаменитим портик каріатид (статуй, що зображують жінок). Шість мармурових статуй заввишки в два метри підтримують архітрав галереї. Примітно, що каріатиди відносно благополучно пережили похмуре Середньовіччя, коли знищувалися великі пам’ятники стародавніх майстрів. Одна з них зберігається в Британському музеї. Решта – в музеї Акрополя. Замість них портик підтримують їх копії, що захищають оригінали від настирливих туристів.
