Кінець експедиції
Після смерті Берінга командування прийняв штурман Свен Ваксель. Разом з 46 вижили членами екіпажу він побудував гукор, названий «Св. Петром», на якому в серпні 1742 року досяг Авачинській губи. Знадобилося ще чимало часу, щоб учасники експедиції дісталися до Петербурга і повідомили про смерть Беринга.
Визнання заслуг
Географічні об’єкти, названі на честь Вітуса Берінга, сьогодні відомі всім. Однак заслуги мореплавця були оцінені лише через багато років після його смерті. Зокрема, Берингову протоку був названий так за наполяганням Джеймса Кука.
Англієць досяг Алеутських островів на початку жовтня 1778 року. Там він зустрів російських мисливців і отримав від них карту, складену членами експедиції Берінга. Кук перемалював її, назвавши протоку, що розділяє Азію й Америку, ім’ям свого померлого попередника Беринга.
Особисте життя
У 1713 році Вітус Берінг (що відкрив, вам вже відомо) одружився з Ганною Христианой Пюльсе, яка була дочкою комерсанта з Швеції. Через три роки у пари народився первісток, названий на честь батька, однак дитина померла в дитинстві. Після цього дружина Берінга народжувала багато разів, але з дітей Берингову вижили тільки дочка Анна і троє синів.
