Літерні позначення нот і тональностей
Основним семи звуків нотної грамоти відповідають такі символи: ноті до – буква с; d – d; мі – e; фа – f; сіль – g; ля – а; сі – h. Цікаво, що в той час, коли створювалася система буквених позначень нот, першим звуком музичного звукоряду вважався звук “ля”. Тому саме А – перша буква алфавіту – відповідає ноті “ля”. Знаки альтерації, такі як бемоль і дієз, позначаються складами is і es, відповідно. Лише для сі-бемоля використовують окремий символ b, не застосовуючи ніякого закінчення.
Тепер що стосується тональностей. Всім відомо, що вони бувають мажорні і мінорні. Для мажорних завжди використовуються великі (великі літери, для мінорних – маленькі (рядкові).
Лади
Літерні позначення нот застосовуються і для визначення ладової приналежності. Тільки тут до букви, що виражає тональність, додають слово dur – мажор або moll – мінор. Наприклад, якщо потрібно записати “соль мажор”, пишеться G-dur, якщо “сіль мінор”, то g-moll; “до-дієз мажор” – Cis-dur, “сі-бемоль мінор” – b-moll.
Літерне позначення нот і для фортепіано використовується досить широко. Який викладач або його учень не любить підбирати на слух популярні п’єски, записуючи в зошит для подальшого виконання. І в цьому випадку заощадити час допомагає система буквених позначень. Записуючи тональності, можна навіть не використовувати п’ять лінійок нотоносца.
