Легендарний герой
Зрозуміло, мова йде про Геракла. Син Зевса і смертної жінки Алкмени користувався “особливим” розташуванням своєї мачухи Гери. Та ненавиділа сміливця, і всіма способами намагалася зжити його зі світу грецького.
Саме їй прийшла в голову ідея відправити пасинка на вірну смерть. Верховна богиня вклала потрібні думки голову царя Еврісфея. Він і відправив героя здійснювати черговий подвиг. А цар думав, що не прийде Геракл живим з Лерни. Зжере його гідра і кісточок не залишить.
Як би не так. Стала Лернейська гідра другим подвигом Геракла. Після першого відпочити йому не дали, відразу на бій відправили. Разом з сином Зевса ризикнув піти в Лерну племінник його. Юнак хоробрий, спраглий допомогти народу, позбавити його від гадини болотної. Звали цього юнака Іолай.
Шлях в Лерну і бій
Не кинула Геракла і його зведена сестра. Богиня мудрою і справедливою війни Афіна-Паллада. За порадою білявої озброївся герой мідної палицею, запріг у віз четвірку коней удалих та шлях неблизький вирушив.
Молодого Іолая він залишив поруч з возом, на березі. А сам рушив углиб болота. Від отруйних випаровувань у героя крутилася голова, болотна жижа хлюпала і чавкала під ногами. Ступаючи з купини на купину, Геракл чуйно прислухався до звуків, що видаються болотом. Але трясовина не хотіла видавати приховану в собі Лернейську гідру.
Між тим, уважно стежила за пасинком Гера. І їй зовсім не подобалося його знаходження на болоті. Щоб перешкодити герою, злісна богиня відправила на болото гігантського раку. Спільник Гери вп’явся гострими клешнями в ногу Геракла. Ні слова не промовив той, коли біль скувала його тіло. Лише провалившись у трясовину, крикнув Іолаєві, щоб той допоміг йому. І кмітливий племінник допоміг. Витяг дядька з допомогою віжок, кинувши йому їх. Коні потягли вперед, і герой був врятований з трясовини.
А раку спіткала смерть. Одним ударом розчавив його Геракл. В знак подяки за допомогу, піднесла Гера річкового мешканця на небо і перетворила в сузір’я.
Геракл продовжив свій шлях далі. Ось і лігво гадини. Вона була сита, спала і не захотіла реагувати на перші спроби виманити гідру з укриття. Однак, син Зевса не здавався. Він зміг змусити Лернейську гідру покинути місце її проживання. І стало перед ним величезне чудовисько з десятьма головами. Так і бажала розлючений гідра поквитатися з порушником її спокою.
Геракл не дозволив тварюці напасти. Він трохи подражнив її, стріляючи в чудовисько з лука. Від такої поведінки людини ще більше розсердилася гідра. Вона піднялася на своєму хвості, засичала і почала атакувати героя. Той хвацько ухилявся від голів, зрубуючи їх палицею. Але на місці однієї зрубаної виростали відразу дві, не менш страшні і кровожерливі.
І знову на допомогу прийшов Іолай. Лернейська гідра – подвиг, пов’язаний з цим безстрашним юнаків. Він встиг запалити факел, і став припікати рани на місці зрубу голів.
Довго йшла ця битва. Кров лилася рікою, чорна кров, отруйна. Все слабкіше і слабкіше ставало породження Тифона і Єхидни. Нарешті, остання голова була урізана. Але навіть будучи відрубаної, не хотіла здаватися. Стежила божевільними очима за героями і разевала пащу в безсилій люті.
Геракл і Іолай зібрали всі відрубані голови і закопали їх у землю. Останню ж герой забрав з собою як доказ своєї перемоги. Повернувшись, син Зевса показав царя Еврісфея жахливу голову. А той, боягузливо сховавшись за палацової стіною, навіть не глянув на трофей. Лише прокричав, що Лернейська гідра другим подвигом не вважається. Адже Геракл не один був. І відразу ж став нове завдання для героя придумувати.
