Брахманізм як прояв жрецтва в Стародавній Індії
У культурі Стародавньої Індії особливе місце займала варна брахманів – жерців бога Брахми, народжених з його вуст. Тому вважалося, що вони володіли особливим даром здійснення молитов – посередницького звернення до бога від людей. Щоб стати брахманом, недостатньо народитися всередині варни. Було необхідно довго вчитися. Життя брахмана проходила три основних етапи: навчання, служіння, відлюдництво.
На першому етапі хлопчики з 7 років відправляються в будинок брахмана, де не тільки навчаються, але й живуть, а за навчання і проживання виконують необхідну домашню роботу в будинку вчителя. Крім того, учень брахмана освоював і “кодекс” спілкування з брахманом-учителем. Коли учневі виповнювалося 18 років і навчання закінчувалося, його батьки дарували Вчителю корову в знак подяки.
Серед брахманів бувають і жінки. На відміну від чоловіків-брахманів, яким заборонено виконувати звичайну роботу, жінки-брахманки можуть робити нескладну домашню роботу і працювати в полі. Саме брахмани були збирачами найдавніших знань індійських племен. Саме з цих знань і була утворена священна книга індійців – “Веди”, а точніше її найдавніша частина “Рігведа”.
Не важливо, до якої саме культури належали ті чи інші жерці. Всі вони здійснювали посередництво між людьми і богами і мали доступ до людей, які володіють владою і до багатств. Маючи таку владу, вони вміло маніпулювали людьми як в особистих цілях, так і в політичних цілях.
