Інтеракція – це в психології… Поняття, суть і види інтеракції

В психології

У психології інтеракція – це концепція, що акцентує увагу на взаємодії людей за допомогою вербальних і невербальних засобів. Аналізу піддано те, як вибудовуються міжособистісні відносини, які особливості суб’єкта і лінії поведінки ведуть до згоди або суперечностей у спілкуванні.

На відміну від багатьох інших, поняття інтеракції прийшов у психологію з соціології, а не навпаки. І розгляд його, як і в суміжної дисципліни, слід починати з мікрорівня – сім’ї. Саме вона є базовою моделлю взаємодії людей, де відбувається становлення особистості дитини. Даний процес відбувається крізь призму поведінкових реакцій у відповідь на діяльність, обмін жестами, мімікою і словами підростаючого індивіда, через сприйняття його іншими членами сім’ї. Потім людина переходить на інші соціальні рівні (друзі, робочий колектив, суспільство в цілому), несучи з собою вже відпрацьовані моделі взаємовідносин, коригуючи їх і підлаштовуючи під нові обставини.

Структура спілкування

Психологи виділяють в людському спілкуванні три компоненти: комунікацію, перцепцію та інтеракцію. Безумовно, в реальній бесіді, в режимі онлайн, даний поділ зовсім не відчувається, оскільки всі складові переплетені та реалізуються одночасно. Однак у теорії психології кожний компонент має свою проблематику, завдання та змістове розмежування.

Так під комунікацією розуміється інформаційний обмін, який здійснюють індивіди. Він обумовлений, як правило, когнітивними (пізнавальними) потребами. Комунікативний елемент є основним, ядром. Тому нерідко “комунікація” і “спілкування” виступають синонімами.

Перцепцією називають сприйняття учасниками спілкування один одного. Явище це досить глибоке, т. к., крім емоційного фактора, включає пізнання, первинний (поверхневий) аналіз слів, жестів, дій партнера при розмові і формування у відповідь реакцій.

Третьою стороною є інтеракція. В психології це поняття визначає реалізацію спільних дій учасників спілкування, тобто взаємний вплив один на одного. Якщо розглядати людське спілкування в інтерактивному ключі, то подібна взаємодія можна розмежувати на три процесу:

• інтеракція, яка виникає у спільній діяльності, об’єднана спільними цілями і завданнями (трудова, ігрова, пізнавальна);
• вплив одного індивіда на іншого: навіювання, переконання;
• взаємовплив сторін.

Нерідко під “сторонами” мається на увазі не стільки окрема особистість, як цілі соціальні спільності. Таким чином, інтеракція – це сукупність реакцій учасників групи один на одного. Це вміння приміряти на себе роль іншого.