У процесі створення підключення і серфінгу в інтернеті DNS-сервери беруть безпосередню участь, перетворюючи введені адреси запрошуваних ресурсів із звичайних буквених чи інших поєднань в цифрові коди. Потрібно це тільки тому, що сучасні комп’ютери звичайних або навіть мов програмування у вигляді команд не розуміють, оскільки здатні працювати тільки з цифровими операторами. Налаштування DNS, як один з проміжних варіантів створення підключення до Всесвітньої павутини, і потрібні для того, щоб як раз і перетворити звичайний адресу сайту в таку цифрову комбінацію. У нижче поданому матеріалі будуть розглянуті найпростіші методи активації і установки параметрів DNS-серверів, які необхідні для коректного функціонування, що створюється або вже наявного, підключення.
Де взяти параметри DNS?
І почнемо з самого простого методу установки необхідних опцій, про який повинен знати будь-який користувач або системний адміністратор. Як відомо, вихід у Всесвітню павутину проводиться не просто так, а з залученням певного сервісу компанії-провайдера, що надає такі послуги. Іншими словами, без провайдера або мобільного оператора встановити інтернет-з’єднання буде неможливо. Що ж стосується самої налаштування DNS, як правило, необхідні для підключення опції надаються самим провайдером (оператором) і в обов’язковому порядку прописуються або в договорі на надання послуг зв’язку, або у відповідних додатках. Варіантів тут може бути тільки два: автоматичне отримання адрес, що здебільшого використовується при бездротовому з’єднанні, або ручного введення значень в параметрах протоколів IPv4 та IPv6, якщо такий задіюється. Таким чином, якщо провайдер спочатку призначає адреси DNS-серверів самостійно, користувачу здійснювати якісь додаткові налаштування DNS не потрібно. В іншому випадку доведеться використовувати саме адреси провайдера, хоча можна скористатися і іншими публічними комбінаціями, вільно поширюваними іншими сервісами (наприклад, компаніями Google або Yandex), про що буде сказано окремо.
Попередні дії перед налаштуванням DNS-сервера
За великим рахунком, встановлення потрібних опцій у Windows-системах є дуже простий. Але, незважаючи на це, попередньо необхідно переконатися, що DNS-клієнт включений і працює. Звичайно, за замовчуванням ця служби є активною, але мало що.
Для перевірки використовується відповідний системний розділ служб, викликається через консоль «Виконати» поєднанням services.msc. У списку представлених служб потрібно просто знайти DNS-клієнт і подивитися на стовпчик, у якому зазначено його стан на даний момент і тип старту. Зазвичай буде зазначено, що служба виконується, і запуск здійснюється автоматично. При виявлені невідповідності зазначених опцій через подвійний клік потрібно увійти в меню редагування параметрів, включити клієнт натисканням відповідної кнопки і з випадаючого списку вибрати потрібний тип запуску. Після цього слід обов’язково зберегти зміни і на всяк випадок зробити рестарт комп’ютерної системи.
Перевірка адреси DNS
Після того, як користувач переконався, що служба активована, можна перевірити, які адреси в даний момент використовує DNS Server.
Налаштування, вірніше отримання такої інформації, проводиться через командний рядок шляхом виконання команди nslookup. У цьому випадку буде представлена тільки коротка інформація щодо переважного сервера.
Для перегляду більш повної картини з відображенням додаткових опцій можна скористатися рядком ipconfig /all. В принципі, такі дії не є обов’язковими і являють собою чисто інформативний варіант. Іноді, правда, відомості про адресу основного DNS-сервера можуть стати в нагоді, але частіше за все це потрібно в ситуації, коли адреса треба прописувати вручну, а необхідних даних у користувача немає.
Проста настройка DNS в Windows
Отже, вважаємо, що клієнт працює. Тепер саме час приступити до налаштування DNS-сервера. У Windows (будь-якої версії) першим ділом в меню виконання (Win + R) слід вписати команду ncpa.cpl, щоб отримати доступ до розділу усіх наявних на комп’ютері підключень. Далі через меню ПКМ на активному або тільки що створеному підключенні вибирається пункт властивостей, після чого здійснюється вхід в налаштування протоколу IPv4.
Знову ж таки, якщо отримання адрес бажаного і альтернативного серверів встановлюється провайдером або оператором мобільного зв’язку автоматично, нічого міняти не потрібно. В іншому випадку потрібно вписати у відповідні поля значення, вказані в договорі (або отримані у командному рядку).
Примітка: якщо ви використовуєте бездротове підключення до інтернету з автоматичною установкою параметрів, при отриманні інформації про стан мережі налаштування DNS будуть відповідати адресу основного шлюзу.
Завдання альтернативної конфігурації
Використовувати альтернативні вільно поширювані конфігурації теж можна. Найчастіше це може бути пов’язано з тим, що з параметрами, наданими провайдером, підключення не працює, користувач хоче підвищити швидкість з’єднання або в більш високій мірі убезпечити власне підключення. Найпопулярнішими на сьогоднішній день є комбінації від Google, що складаються для потрібного сервера з чотирьох цифр 8, а для альтернативного – з двох цифр 8, і двох цифр 4. Їх послідовність, до речі, можна змінювати довільно.
Прописуються такі параметри все в тих же властивостях протоколів IP (найчастіше параметри IPv4, оскільки шоста версія на пострадянському просторі поки ще широкого використання не отримала).
Установка опцій на маршрутизаторі для бездротового підключення
Як вже зрозуміло, в будь-якої версії операційної системи Windows, включаючи і модифікації Windows Server, налаштування DNS проводиться однаково. Іноді для бездротового з’єднання встановити необхідні параметри DNS можна безпосередньо на маршрутизатор (роутер або ADSL-модем, який працює в режимі бездротового роздачі). Перевага такого способу полягає в тому, що в операційній системі можна встановити автоматичне отримання адрес, а вона за замовчуванням буде використовувати саме параметри, виставлені на маршрутизаторі.
Для зміни налаштувань слід увійти в веб-інтерфейс пристрою, використовуючи для цього будь-який наявний у системі інтернет-браузер, а потім переміститися в розділ бездротового підключення, де в меню WAN і можна встановити необхідні опції, зберегти виставлені параметри, після чого перезавантажити роутер і комп’ютери, які в подальшому будуть підключати до інтернету через маршрутизатор.
Дії при появі помилок з неможливістю визначення адреси сервера
Але стандартні налаштування DNS іноді можуть давати збої. Причин може бути досить багато. Однак найчастіше, якщо не вважати введення неправильних комбінацій, зустрічається переповнення кеша DNS. Щоб відновити працездатністю підключення необхідно провести його очищення. Для цього в командному консолі, обов’язково запущеної від імені адміністратора, слід виконати команду ipconfig /flushdns. Іноді після проведення таких дій параметри серверів потрібно буде перевірити, а при необхідності виставити заново.
Повний скидання параметрів TCP/IP
За великим рахунком повернути заводські настройки DNS можна ще одним способом, який теж зводиться до використання інструментарію командного рядка. Проте в даному випадку для локального комп’ютера слід прописати команду netsh winsock reset. Для декількох терміналів, одночасно підключаються до центрального серверу, перед основною командою скидання можна вписати рядок netsh interface reset all.
Програма-фіксатор від Microsoft
Нарешті, щоб не займатися скидання параметрів або усуненням можливих проблем вручну, можна скористатися спеціальною утилітою Easy Fix, в свій час розробленою фахівцями корпорації Microsoft.
Вона викладена на офіційному ресурсі у вільному доступі, а все використання зводиться до того, щоб слідувати вказівкам «Майстра», а по завершенні виконання необхідних операцій просто погодитися з пропозицією негайного перезавантаження комп’ютера.
