Як працює?
Ударник перебуває в підпружиненому положенні і надійно зафіксований виделкою запобіжника. Верхнім кінцем бойова пружина стикається з фаскою напрямної шайби, нижнім – з шайбою, якою оснащений ударник. Запобіжний важіль утримується за допомогою спеціального шплінта. Він розташовується на запобіжну чеку. Завдання шплінта – запобігати зміщення важеля відносно корпуса гранати. Перед експлуатацією в першу чергу видаляється запобіжна чека. Важіль при цьому надійно утримується. Після кидка він провертається, в результаті чого відбувається звільнення ударника, який знаходиться під дією бойової пружини. Потім той вдаряє по капсюлю-воспламенителю, чому займається сповільнювач. По мірі прогорання полум’я наближається до детонатора, отчого і відбувається вибух ручної снаряда.
Про тактичні особливості
Як стверджують фахівці, завдяки своїм характеристикам, гранати Ф-1 становлять небезпеку на відстані до 200 м. Суцільне ураження осколками живої сили відбувається в радіусі семи метрів. На такій дистанції смертельними можуть бути навіть маленькі осколки. Якщо об’єкт розташований на відстані (понад сто метрів), зачепити його можуть тільки найбільш великі фрагменти корпусу. Вражаючі елементи рухаються зі швидкістю 720 м/с. Оптимальний вага одного уламка становить 2 р. При експлуатації гранат в бойовій обстановці враховуються такі нюанси. Ф-1 особливо ефективна в невеликих приміщеннях, оскільки осколки можуть зрикошетити від підлоги та стелі. В такому разі у супротивника не буде шансів на порятунок, навіть якщо він встигне сховатися. Крім того, від вибуху гранати ворог може отримати контузію і баротравми. Дезорієнтованого потім знищують противника, використовуючи іншу зброю.
