У медицині під терміном «гіпертрофія міокарда» розуміється патологічний процес, розвиток якого супроводжується збільшенням розмірів серцевого м’яза. При цьому маса всього органу також стає більше, змінюється його форма. При гіпертрофії міокарда лівого шлуночка відбувається збільшення розмірів з лівої сторони, правого – з іншого. Рідко, але трапляється, що в патологічний процес втягуються обидва відділу. Незважаючи на високий ризик летального результату, прогноз при даному захворюванні може бути сприятливим. Як правило, це обумовлено своєчасністю звернення до лікаря.
Механізм розвитку
З моменту появи немовляти на світ серце малюка піддається певним навантаженням. З плином часу їх інтенсивність збільшується. Природою задумано, що серце має витримувати численні навантаження. Показник міцності органу безпосередньо залежить від стану міокарда.
Якщо серце піддається значним навантаженням, йому необхідно більшу кількість крові. При цьому збільшується і частота скорочень органу. Якщо вплив негативного фактора (навантажень) носить постійний характер, серце починає працювати швидше. Це необхідно для того, щоб своєчасно перекачувати кров і доставляти її до всіх органів і систем. Якщо ж серце не в змозі працювати в такому ритмі, еластичні властивості міокарду губляться, поступово він збільшується в розмірах.
З плином часу патологія прогресує. Небезпека захворювання полягає в тому, що багато людей живуть роками з гіпертрофією міокарда і навіть не знають про неї, списуючи тривожні ознаки на інші наявні недуги або перевтому. При цьому відсутність лікування може призвести до летального результату.
Причини
Патологія виникає в тому випадку, коли серце регулярно піддається високим навантаженням. Останні нерідко супроводжують артеріальну гіпертензію або гіпертонію.
Крім того, причинами гіпертрофії міокарда нерідко стають такі захворювання та стани:
- Пороки серця вродженого характеру. До них відносяться: стеноз аорти, один шлуночок, порушення сполучення між відділами, легенева гіпоплазія або артезія.
- Пороки серця набутого характеру. Орган піддається високим навантаженням при звуження аортального клапана та мітральної недостатності.
- Кардіоміопатія.
- Ішемічна хвороба серця.
- Високоінтенсивні фізичні навантаження. З цієї причини часто розвивається гіпертрофія міокарда у спортсменів.
- Хвороба Фабрі.
- Надлишкова маса тіла.
- Атеросклероз.
- Цукровий діабет.
- Малоактивний спосіб життя.
- Часті епізоди обструктивного апное уві сні.
- Тютюнопаління.
- Надмірне вживання спиртовмісних напоїв.
Іноді збільшення в розмірах правого або лівого шлуночка серця відбувається у абсолютно здорових людей. У групу ризику входять спортсмени, так як вони регулярно піддають організм високоінтенсивним навантажень. В подібних випадках прийнято говорити про фізіологічної гіпертрофії міокарда. При збільшенні одного або обох відділів у розмірах необхідно знизити інтенсивність навантажень. При виконанні цієї умови в більшості випадків хвороба не переходить в патологічну форму, але при цьому збільшується ризик розвитку інших захворювань серцево-судинної системи.
Гіпертрофія може носити асиметричний або концентричний характер. У першому випадку змінюється форма і розмір верхній, середній або нижній частині лівого шлуночка серця. Нерідко в патологічний процес втягується перегородка, що розділяє відділи. Даний вид гіпертрофії міокарда діагностується в 50 % випадків. При цьому товщина м’язової тканини на окремих ділянках може досягати 6 див.
Концентрична гіпертрофія зустрічається набагато рідше. Воно характеризується зменшенням розмірів порожнин, порушеннями серцевого ритму і діастолічної функції органу. У більшості випадків діагностується концентрична гіпертрофія міокарда лівого шлуночка, рідше – правого. Це обумовлено тим, що робота останнього значною мірою залежить від функціонування легенів.
Залучення обох відділів в патологічний процес відбувається вкрай рідко.
Симптоми
Гіпертрофія міокарда є підступним захворюванням. Це обумовлено тим, що більшість людей навіть не підозрюють про наявність недуги і живуть за ним роками. Як правило, захворювання виявляється випадковим чином під час проходження обстеження, призначеного зовсім з іншого приводу.
По мірі прогресування патологічної гіпертрофії міокарда починають з’являтися перші тривожні ознаки. Як правило, вони виникають вже на пізній стадії, коли робота серця значно порушена.
Щоб не допустити переходу захворювання у важку форму, необхідно звернутися до лікаря при наявності навіть нечітко виражених симптомів. До них відносяться:
- швидке настання втоми;
- задишка;
- м’язова слабкість;
- потемніння в очах.
По мірі розвитку патології з’являються наступні ознаки гіпертрофії міокарда:
- Набряклість обличчя у вечірні години.
- Сухий кашель.
- Порушення серцевого ритму.
- Постійна сонливість або, навпаки, безсоння.
- Підвищена ступінь стомлюваності.
- Слабкість.
- Часті епізоди головного болю.
- Стрибки артеріального тиску.
- Симптоми стенокардії.
- Хворобливі відчуття в грудній клітці.
- Задишка.
- Слабкість у м’язах.
Нерідко розвиток гіпертрофії міокарда супроводжується нападами серцевої астми. Патологічний стан виникає з-за того, що м’яз вже не може перекачувати велика кількість крові, на тлі чого утворюється застій рідкої сполучної тканини.
Ступеня тяжкості
Захворювання розвивається поступово, проходячи через кілька стадій.
Ступеня гіпертрофії міокарда:
На ранній стадії захворювання в більшості випадків піддається лікуванню консервативними методами. При запущеній формі лікарем вирішується питання щодо доцільності проведення хірургічного втручання.
Діагностика
При виникненні перших тривожних ознак гіпертрофії міокарда необхідно звернутися до кардіолога. У процесі прийому лікар проводить первинну діагностику, включає наступні заходи:
Для постановки точного діагнозу призначається комплексне обстеження. Основним методом інструментальної діагностики захворювання є електрокардіографія. При гіпертрофії міокарда на ЕКГ виявляються наступні зміни:
- Деформація зубця Р. В цьому випадку прийнято говорить про патології передсердь.
- Електрична вісь відхилена вліво або вправо. Це залежить від того, який шлуночок збільшений в розмірах. Горизонтальне положення осі також нерідко свідчить про наявність патології з лівої сторони, але при цьому у 5-му і 6-му грудному відведенні повинен бути підвищений зубець R.
- Змінено міру електропровідності серця.
За рішенням лікаря також призначаються додаткові методи інструментальної діагностики. До них відносяться:
- УЗД. В процесі проведення дослідження можливо виявити різні пороки серця, ділянки зі зниженим показником скоротливості, потовщення міжшлуночкової перегородки і міокарда.
- Ехокг. Високоінформативний метод діагностики, який дозволяє оцінити розміри відділів серця, а також проаналізувати градієнт тиску між шлуночками і кровоносними судинами. В процесі проведення Ехокг можливо зафіксувати зворотне протягом рідкої сполучної тканини.
- Навантажувальні проби. Передбачає проведення велоэргонометрии. Під час отримання навантаження на біговій доріжці у пацієнта з допомогою ЕКГ, УЗД і Ехокг реєструються всі необхідні показники.
В деяких випадках доцільно проведення рентгенографічного дослідження, коронарографії та МРТ серця. На підставі отриманих результатів лікар складає максимально ефективну схему лікування.
Медикаментозна терапія
Всі препарати призначаються з метою усунення першопричини захворювання, поліпшення загального самопочуття хворого, збільшення тривалості життя пацієнта, а також для профілактики різного роду ускладнень, які можуть представляти небезпеку не тільки для здоров’я, але і для життя людини.
У переважній кількості випадків діагностується гіпертрофія лівого шлуночка. У подібних ситуаціях призначаються такі медикаментозні засоби:
- Бета-адреноблокатори. Приклади препаратів: «Атенолол», «Надолол», «Соталол», «Пропранолол». Подібні засоби допомагають добитися видимих поліпшень як мінімум у третини пацієнтів. Механізм дії препаратів наступний: проникаючи в організм, активні компоненти зменшують потребу серця в кисні. Якщо ж хворий знаходиться в стані психоемоційного або фізичної напруги, речовини сприяють зниженню ступеня впливу симпатоадреналової системи. В результаті у пацієнта значно поліпшується якість життя за рахунок усунення неприємних симптомів. Найбільш часто кардіологи призначають «Пропранолол». На початковому етапі лікування гіпертрофії міокарда препарат необхідно приймати тричі на день у дозі 20 мг. Остання повинна поступово збільшуватися. Якщо при максимально ефективній дозі (до 240 мг) у пацієнта виникають небажані реакції, препарат необхідно замінити. До осіб, які страждають від серцевої недостатності хронічного характеру, підхід завжди індивідуальний. Мінус таких препаратів: вони ніяк не впливають на тривалість життя хворого, тобто вони не можуть її збільшити.
- Блокатори кальцієвих каналів. На тлі прийому даних коштів нормалізується скорочувальна функція, завдяки чому зупиняється прогресування гіпертрофії. Крім того, зменшується потреба серцевого м’яза в кисні. В результаті самопочуття пацієнта значно поліпшується, його організм стає більш витривалий. Як правило, лікарі призначають «Верапаміл». Згідно зі статистикою, лікування даним препаратом ефективно у більшості хворих. Приймати медикамент необхідно тричі на добу в дозі 20-40 мг. При гарній переносимості її поступово збільшують максимум до 240 мг.
- Додаткові кошти. До них відносяться: антиаритмічні препарати (наприклад, Дизопірамід»), антикоагулянти, антигіпертензивні медикаменти, вітаміни та мікроелементи.
Функціонування правого шлуночка в значній мірі залежить від роботи легенів. Якщо виявлено його гіпертрофія, що відбувається в рідкісних випадках, призначаються препарати для лікування основного захворювання дихальної системи. Які засоби доцільно приймати, вирішує лікар на підставі результатів діагностики та індивідуальних особливостей здоров’я пацієнта.
При зупинці розвитку гіпертрофії міокарда, поліпшення якості і тривалості життя хворого, відсутності ризику виникнення ускладнень результат проведення медикаментозної терапії вважається успішним.
Оперативне лікування
При неефективності консервативних методів показано хірургічне втручання. Як правило, воно виконується за допомогою одного з основних способів: миосептэктомии або пересадки донорського органу. У першому випадку проводиться резекція гіпертрофованих тканин.
Нерідко оперативне лікування супроводжується здійсненням стентування коронарних артерій, ангіопластики, розсічення спайок і протезування клапанів (у випадках, коли діагностовано їх недостатність).
Особливості режиму дня і харчування
Медикаментозна терапія та хірургічне втручання – важливі етапи на шляху до позбавлення від недуги. Але ефективність від подібних методів мінімальна, якщо пацієнт не змінить режим дня і не внесе корективи в раціон.
На фоні гіпертрофії еластичність міокарда зменшується. Для того щоб її відновити, необхідно дотримуватися наступних правил харчування:
- Всі страви повинні бути у відварному, запеченому вигляді або приготованими на пару.
- Необхідно включити в раціон м’ясо, але виключно нежирних сортів.
- Під час кожної трапези потрібно вжити який-небудь продукт з наступного списку: горіхи, каші, фрукти, олія, овочі, кефір, киселі, морси.
- З раціону необхідно виключити кондитерські вироби і свіжий хліб.
- Категорично заборонено вживати алкогольні напої.
- Кількість води повинна бути зменшена.
- У добу необхідно їсти 4-6 разів. При цьому розмір однієї порції не повинен перевищувати 200 р.
Особам з гіпертрофією міокарда показаний повноцінний відпочинок. Але це не означає, що спосіб життя повинен бути малоактивним. Всім пацієнтам показані помірні фізичні навантаження.
Можливі ускладнення і прогноз
Захворювання на початковій стадії розвитку не представляє небезпеки для життя. На даному етапі серцевий м’яз функціонує нормально. Якщо ж патологія в стадії декомпенсації, у судинному руслі формуються застійні явища. На тлі цього може розвинутися серцева недостатність або інфаркт міокарда.
При гіпертрофії лівого шлуночка можуть виникнути аритмические прояви. Нерідко розвивається ішемічна хвороба. Найважчим ускладненням вважається раптова зупинка серця.
При ураженні правого шлуночка у венозному руслі утворюються застої крові. На тлі даного патологічного процесу з’являються набряки, відбувається скупчення рідини в грудній і черевній порожнині. У запущених випадках виникає асцит.
Прогноз залежить від ступеня тяжкості основного захворювання. Крім того, важливе значення має реакція організму на медикаменти або хірургічне втручання. На початковому етапі розвитку патології прогноз, як правило, сприятливий. Якщо ж недуга виявлений вже на стадії декомпенсації, нерідко хвороба завершується загибеллю пацієнта. Це обумовлено тим, що при важкій формі протягом патології в більшості випадків супроводжується загрозливими для життя ускладненнями.
Висновок
Гіпертрофія міокарда – це патологічний процес, що характеризується збільшенням в розмірах серцевого м’яза. Подібний стан розвивається при наявності великих навантажень, яким піддається орган.
На початкових етапах розвитку захворювання може ніяк не проявлятися, так як робота серця не порушена в значній мірі. У подібних випадках недуга, як правило, виявляється випадковим чином. При запущеній формі якість життя хворого значно погіршується.
Лікування захворювання передбачає прийом медикаментозних засобів, зміна способу життя і коригування раціону харчування. При неефективності консервативних методів показано хірургічне втручання.
