Галерея Уффіци – один з найстаріших музеїв Європи, що зберігся до наших днів. У нього дуже багата і грамотно сформована колекція.
При цьому сам пристрій галереї відповідає сучасним уявленням про концепцію музейної справи. Наприклад, маршрути та експозиції ретельно систематизовані, що дозволяє наочно простежити ключові історичні події, що мали вплив на створення всесвітньо відомих пам’яток мистецтва.
Особливості галереї
Галерея Уффіці у наші дні вважається одним з найважливіших музеїв, завдяки яким можна уявити, як розвивалося мистецтво всього західного світу. Цікаво, що сформувалася вона в один із самих знакових моментів всесвітньої історії – у часи розквіту Ренесансу у Флоренції. Важливу роль в цьому зіграв великий герцог Козімо Медічі.
При цьому офіційне відкриття галереї Уффіці відбулося в 1756 році. Але вона була відома і до цього, її відвідували за попереднім записом. Одна з її головних відмінних особливостей полягає в тому, що експонати розташовані в певному порядку. Спочатку декоративні гротески, створені Алессандро Аллори ще в XVI столітті, а в самому кінці експозиції знаходиться колекція унікальних портретів.
У наш час щорічно галерею відвідують близько двох мільйонів чоловік, що робить її найбільш відвідуваним художнім музеєм у всій Італії.
Історична довідка
Галерея Уффіці у Флоренції з’явилася завдяки великому герцогу Тоскани, якого звали Козімо Медічі. Таке рішення він прийняв у 1560 році. За його задумом повинен був бути зведений палац, в якому розташовувалися б судові і адміністративні установи. Планувалося, що це нова будівля стане своєрідним символом герцогської влади. За допомогою в реалізації цього проекту Медічі звернувся до придворному художнику Джорджо Вазарі.
У 1560 році почалося будівництво галереї Уффіци. Вазарі став автором проекту величезного палацу з двома крилами. Для його будівництва довелося знести кілька сусідніх будівель, серед яких опинилася старовинна церква Сан-П’єр-Скераджо. У західній частині до нового комплексу примикав монетний двір, де в XVI столітті карбували срібні і золоті флорини, які користувалися в Європі великою популярністю за рахунок своєї високої вартості і незмінно стабільної ваги.
Перші колекції
З самого початку будівництва галереї Уффіці, фото якої є в цій статті, Медічі почав збирати колекцію картин. У неї входило велика кількість справжніх шедеврів того часу.
У 1565 році в проект галереї Уффіці в Італії вносять певні зміни. З-за майбутнє весілля сина Медічі замовляє Вазарі спроектувати таємний коридор, по якому принц зможе виходити з герцогського палацу в місто без супроводу кортежу військових. Вже через кілька місяців коридор довжиною близько одного кілометра був завершений. Таким чином, Вазарі реалізував унікальний архітектурний проект. Йому вдалося поєднати ключові точки міста, серед яких міст, річка і адміністративний центр, між собою.
Вазарі помирає в 1574 році. Його справу продовжують Альфонсо Паріджі молодший і Бернардо Буонталенті.
Франческо Медічі
Важливу лепту у створення галереї вносить Франческо Медічі. При ньому Уффіці обзаводиться цінними предметами мистецтва і картинами художників першої величини. У 1581 році він переносить сюди найцінніші предмети, що входили раніше в сімейну колекцію. Кілька приміщень на верхніх поверхах переробляють у виставкові зали.
На другому поверсі виставляють античні статуї. Серцем початкової галереї вважається так званий Зал трибуна, спроектований Буонталенті в 1584 році. Тут можна знайти уособлення чотирьох стихій (вогню, землі, повітря і води), і це не випадково, тому що Франческо захоплювався алхімією.
Для галереї свої твори створювали багато відомих художників того часу, наприклад, Леонардо да Вінчі і Мікеланджело.
Поповнення колекції
Сімейство Медичі постійно приділяла пильну увагу питанню поповнення колекції. Благо для цього були історичні передумови. Адже ще з XIV століття Флоренція мала міцні міжнародні зв’язки, тому при нагоді з іншими країнами здійснювалися вигідні обміни творами мистецтва.
Поповнювалася галерея і після офіційних візитів іноземних сановників в місто. Серйозно збагатили художню збори пожертвування дипломатів і подарунки знатних вельмож з інших країн. До того ж Медічі особливо уважно ставилися до представників не флорентійської школи, тобто до іноземним художникам. Так що по зборам робіт, представлених в Уффіці, можна простежити етапи розвитку всього європейського мистецтва.
Наприклад, у 1583 році Фердінандо I купує античну скульптуру «Борці», яку в той час тільки що виявили.
Коли відбулося відкриття?
Офіційне відкриття галереї для широкої публіки відбулося в 1769 році. Вирішальну роль у цьому зіграв герцог Петро Леопольд з австрійської династії Габсбургів, яка стала правити після Медічі.
З початку XIX століття відкриваються нові зали в Уффіці. У 2004 році розпочалось розширення музею, яке відбувається в основному за рахунок першого поверху, на якому спочатку було багато службових приміщень.
Колекція галереї
У наші дні в Уффіці можна знайти кілька тисяч живописних робіт, починаючи з середньовічних і до сучасних картин. Також можна зустріти античні скульптури, гобелени, мініатюри, словом, все, що створювалося в європейському мистецтві в останні кілька століть.
Особливо знаменита зборами автопортретів галерея Уффіці. Поповнюватися ними вона не припиняє досі.
Перший коридор
Сама галерея умовно розділена на кілька коридорів. У першому з них розміщені твори кінця XVI століття, які збиралися ще засновниками Уффіці. На стелях гротески, які були створені за вказівками Філіппо Пигафетта.
Серед самих старих портретів потрібно виділити «Серію джовиана», де зображені видатні особистості кожної країни і кожної епохи.
Уздовж стін першого коридору стоять античні скульптури і бюсти, які входили в колекцію самих Медічі. До цього коридору належать зали Тосканської примітивної живопису, Флорентійського треченто, Раннього Відродження, а також твори Леонардо да Вінчі (“Благовіщення”), Боттічеллі (“Народження Венери”, “Наклеп”, “Весна”). Багато художників в галереї Уффіци з задоволенням передавали свої найкращі роботи.
Другий і третій коридори
Організація другого і третього коридорів велася паралельно з реставраційними роботами в першому. Основні проекти були реалізовані до 1996 року.
Серед знакових скульптур тут потрібно відзначити бюст «Вмираючий Олександр», римські копії психей і амура. На стелях гротескові фрески, які відносяться до часу правління Франческо I. Над вікнами, що виходять на річку, розташовані портрети, які фахівці відносять до «Серії джовиана».
У третьому коридорі представлені художні твори, створені з XVII по XIX століття, а також близько півсотні портретів Лотарінгське династії.
Тим, хто вперше відправляється в галерею, рекомендують приділити на її огляд три-чотири години, заздалегідь продумати маршрут, вирішити для себе, які саме твори хотілося б побачити в першу чергу. Найзручніший час для відвідування – обідній (з 13 до 15 годин), а також ближче до вечора, коли наплив відвідувачів стає значно менше.
Російські художники в Уффіці
У Флоренції вперше звернули увагу на наших художників на початку XIX століття. Першим російським живописцем в галереї Уффіці став Орест Кіпренський, якому було замовлено автопортрет. У 1831 році замовлення від флорентійців на власний автопортрет отримав ще один знаменитий український художник Карл Брюллов. Але з невідомих для нас причин в якийсь момент він втратив інтерес до цієї роботи, і вона повернулася в Росію, зараз розміщена в Російському музеї.
Третім російським художником в галереї Уффіці став Іван Айвазовський, виставка картин якого відбулася в 1874 році. Вона викликала справжній захват і щире здивування серед знавців мистецтва. Флорентійська галерея не змусила себе чекати і незабаром надіслала йому замовлення на автопортрет для розміщення в Уффіці.
Портретист Борис Кустодієв, слава до якого прийшла на початку XX століття, також отримав замовлення від флорентійської академії. Кустодієв – випускник Петербурзької академії мистецтв, він навчався у Рєпіна і Савинского. Славу йому принесли такі роботи, як портрет Федора Шаляпіна, написаний в 1921 році, портрет дружини (1903), “Чаювання” (1913), “Купчиха за чаєм” (1918), “Більшовик” (1920), портрети Петра Леонідовича Капіци та Миколи Миколайовича Семенова (1921).
Він вирішує нестандартно підійти до жанру автопортрета. Кустодієв пише себе на тлі панорами Троїце-Сергієвої лаври, у нього за спиною можна розглянути зимове місто, занурений у святкове вбрання. Лавра була обрана Кустодиевым не випадково. За його задумом, саме вона повинна була символізувати російське православ’я.
При цьому фігура самого художника здається ніби вирваною з натовпу людей, що гуляють уздовж стін церкви на задньому плані. На автопортреті можна уважно розглянути церковний пейзаж, натовп, що прийшла на святковий ярмарок.
Сам запропонував свій автопортрет Уффіці один з найбільш відомих авангардистів XX століття, виїхав з Росії до Франції, Марк Шагал. У всіх своїх роботах він прагнув виявляти національний темперамент, вносячи елементи єврейської інтерпретації навіть класичні біблійні сюжети.
Над своїм автопортретом він працював з 1959 по 1968 рік.
Колекція автопортретів продовжувала поповнюватися протягом усього XX століття, в тому числі за рахунок російських майстрів. У 1983 році у Флоренції з’являється картина Віктора Іванова, радянського художника, чия біографія була тісно пов’язана з Рязанню. Серед його найвідоміших творів цикли “В роки війни”, “Російські жінки”, “Полудень”, “Рязанські луки”, “Збирання картоплі”.
Багато картин він привіз із творчих відряджень по Сирії, Єгипту, Мексиці, Італії та Кубі. В Уффіці виставлений його автопортрет з дочкою.
Ще один російський художник, який удостоївся такої честі, це Борис Парканів. Це вітчизняний живописець, який, як і Крокував, свого часу переїхав у Францію. Саме в Парижі італійська галерея придбала у нього автопортрет з моделлю.
