Справжні меломани вже знають, що музика у звичному форматі МР3 не може порадувати деталізацією і правдивістю звучання. Особливо всі огріхи цього формату добре чути дорогою і якісної апаратури. Але можна почути (вірніше, не почути суттєвих сегментів) і на акустичних системах середнього рівня. Тому все більше цінителів якісного звуку використовують Lossless-формат аудіозаписів. Що це за звір і як його використовувати? Про це і поговоримо.
Що таке Lossless?
Lossless Data Compression з англійської перекладається як “стиснення даних без втрати якості”. Простіше кажучи, звук з такого файлу володіє усіма особливостями і перевагами оригінальної звукової доріжки. Однак є і крапля дьогтю: розмір файлів без втрати якості, як правило, значно більше, ніж у звичних (і збиткових) МР3. Але якість звуку того варто. Є декілька найбільш популярних форматів. І всі ми їх розберемо. Але спочатку трохи про історію даної технології кодування. Це корисно знати в плані саморозвитку.
Lossless-формат був відомий ще в дев’яностих минулого століття. Але тоді він використовувався тільки професіоналами: студійними звукорежисерами, “звукачами” на радіостанціях і федеральних телеканалах. Така вузькоспеціальна поширеність даної технології пов’язана з тим, що в ті часи домашні комп’ютери були великою рідкістю. Рідкістю дуже дорогий і дуже слабенькою. Потужностей стандартного ПК 90-х не вистачило б навіть на те, щоб програти такий файл. Не кажучи вже про кодування. Широке поширення Lossless отримав після буйних “нульових”.
Формат FLAC
Ймовірно, це найпопулярніший контейнер для такої штуки, як Lossless-форматі. Пов’язано це з тим, що FLAC є повністю вільним від ліцензій. Кодек виконаний на базі вільного програмного забезпечення. Це робить його застосування необмеженим. Це самий популярний формат Lossless. Що таке “найпопулярніший”? Це означає, що переважна кількість музики у форматі без втрати якості на торрент-трекерах знаходиться саме під FLAC. Чи це не показник популярності? Принадність цього формату полягає в тому, що він забезпечує таку ж якість звуку, як і горезвісний WAV, але відрізняється від нього значно меншими розмірами. Простіше кажучи, FLAC займає менше місця на жорсткому диску, на відміну від WAV. І це робить його найбільш прийнятним для створення музичної бібліотеки.
Формат ALAC
А ось ця штука буде знайома тільки власникам пристроїв від компанії Apple. Саме цей виробник створив цей формат і змусив своїх клієнтів використовувати тільки його в iPhone і MacBook. Його головна відмінність від FLAC полягає в тому, що він поширюється тільки по ліцензії від “яблучників”. А це накладає певні обмеження у його використанні. А за якістю звуку відмінностей немає, так як використовується практично ідентичний алгоритм кодування. Він не настільки популярний, як наш попередній герой, саме тому, що є пропрієтарним форматом Lossless. Що таке “патентований”? Це означає, що розповсюджується по ліцензії від конкретного виробника з певною кількістю обмежень.
Формат APE
Цей формат можна вже назвати застарілим, оскільки він в останні роки перестав розвиватися. Назвати його вільним не можна, так як він теж поширюється по пропрієтарної ліцензії. Головним недоліком цього формату є те, що нормально він підтримується тільки на ПК або ноутбуках під управлінням операційної системи Віндовс” від “Майкрософт”. А ось багато дистрибутиви “Лінукс” не вміють читати музику в АРЄ. Тільки після встановлення певних “милиць” можна відтворити цей формат. Можливо, саме тому АРЄ і не став настільки популярним, як два попередніх формату.
Ніж читати Lossless?
Lossless-музика, звичайно, звучить чудово. Але у багатьох власників ПК і ноутбуків виникає цілком закономірне питання про те, чим читати такий екзотичний формат. Проблем з цим немає. Принаймні, на “Віндовс”. Найбільш якісно виходить відтворити FLAC, ALAC або АРЄ з допомогою плеєра Foobar 2000. Він правильно відтворює файли і адекватно зчитує теги. Однак його і строгий мінімалістичний інтерфейс може відлякати середньостатистичного користувача. До того ж російської мови “з коробки” немає. Звичайному юзеру потрібно що-небудь простіше. І такий варіант є. Всіма улюблений і нереально популярний AIMP теж вельми успішно справляється з форматами без втрати якості. З цим плеєром немає нічого простіше, ніж відтворити Lossless. Програма автоматично розіб’є образ диска на окремі файли за допомогою файлу CUE і правильно відобразить всі теги.
На операційних системах сімейства “Лінукс” формат без втрати якості може читати практично будь-програвач після встановлення додаткових “милиць” (АРЄ). Без всяких добавок читає цей незручний формат тільки “всеїдний” DeadBeef. Але з іншими форматами проблем немає. Такі комбайни, як “Клементін”, Audacious та інші запросто з ними справляються. Навіть ті програвачі, що входять у склад дистрибутива, вміють працювати з лосслесс-форматами.
Що стосується МакОС, то тут вибір невеликий. Всі формати без втрати якості читає тільки VOX. Інші плеєри зациклені на проприетарном ALAC. Така політика компанії з Купертіно. Програти FLAC або WAV стандартними системними засобами не вийде. Проте в AppStore є деяка кількість додатків сторонніх розробників, які можуть зробити МакОС “всеїдною”. До таких додатками і належить відомий VOX, який нагадує відразу і AIMP і Winamp. Останній, звичайно, легенда, але під МакОС його немає. Як і під “Лінукс”.
Lossless у відео
Lossless-музика – це добре. Але як бути любителям якісних фільмів і тим, у кого є цілий домашній кінотеатр? З цим теж проблем немає. Сучасні технології цілком можуть дозволити записати звукову доріжку фільму у форматі без втрати якості. Тільки технологія трохи інша. Та й формат теж. У якісних фільмів на Blu-Ray (або їх “рипах”) використовується формат звуку DTS. Від перерахованих вище форматів він відрізняється тим, що може містити в собі необмежену кількість каналів. Саме тому він використовується в кіноіндустрії. Там важливий повноцінний об’ємний звук. Так що в кіно Lossless-формат теж використовується. Якщо б не використовувався – це виглядало б як мінімум дивно.
Сьогодні багато плеєри запросто відтворюють фільми з таким звуком. На “Віндовс” найбільш популярними рішеннями є КМР, “ПотПлеер”, “ГОМ плеєр” та інші. Під “Лінукс” всі програвачі справляються з цим завданням: VLC, SMPlayer і так далі. Під МакОС теж є величезна кількість плеєрів такого типу. Включаючи стандартний, поставляється з операційною системою. З побутових програвачів адекватно справляються з цим завданням тільки “Блю-Рей”-плеєри. Звичайні ДВД тут аж ніяк не підійдуть. Проте вони і не потрібні. Сучасні телевізори (навіть без системи “Смарт ТВ”) здатні вважати файл з таким фільмом прямо з USB-накопичувача або зовнішнього жорсткого диска. Причому зі звуком все буде в порядку.
Чим можна “рипнуть” диск в Lossless?
Отримувати повну інформацію з аудіодиску вміють багато програм, але потрібна відповідна апаратура для Lossless формату. Стиснення без втрат можливо тільки при наявності звукової карти хоча б середнього рівня. Вбудовані “пищалки” ніяк не підійдуть: у наявності передискретизація, всілякі викривлення, неправильна сцена та інше. Для початку слід обзавестися обладнанням. А “рипать” диск можна за допомогою того ж AIMP. Він чудово справляється з таким завданням. Є і спеціалізовані програми з купою налаштувань. Але вони складні і не настільки ефективні. Прикладом може служити Easy CD-DA Extractor. Інтерфейс програми перевантажений налаштуваннями, незрозумілими пересічному користувачеві. Але свою справу утиліта знає. “Ріпи” виходять якісними.
Висновок
Отже, ми розібрали технологію Lossless. Що таке “лосслесс”, вже зрозуміло. Також цілком ясно, як використовувати файли в такому форматі. Варто лише нагадати, що для відтворення музики у такому форматі буде потрібна відповідна апаратура. На вбудованої звукової карти і колонках-пищалках ніякого розходження з МР3 помітити не вдасться. Потрібні хоча б гарні навушники. Ось тоді буде помітний прогрес. А ще краще – придбати зовнішню звукову карту. Але це вже зовсім інша історія.
