Союз монархіста і революціонерки
Чоловік Дусі – Ковальчук Федір – був удвічі старший за неї. Ким він був, достовірно невідомо. Є інформація про те, що він був власником салону на вокзальній площі, де сам працював перукарем, проте дані, взяті в Державному архіві Новосибірської області, говорять про те, що Федір був машиністом паровоза. До того ж він був затятим монархістом, що зовсім не подобалося Євдокії Борисівні. Варто зазначити, що жінка не була щасливою в цьому шлюбі. Чоловік не поділяв її поглядів на життя та виховання дітей. Однак піти від чоловіка Дуся не могла, адже вона залежала від нього матеріально. Самостійно вона просто не впоралася б з вмістом чотирьох дітей. Тому і жила з нелюбим чоловіком, мучилася.
Підпільниця Дуся
Дуся Ковальчук не тільки навчала дітей грамоті, але і за своїм утворенням уважно стежила. Вона виписувала політичні газети, почала читати нелегальну політичну літературу. У 1907 році чоловік її молодшої сестри Олександри Олександр Йосипович Півнів, який займав тоді посаду керівника організації РСДРП (Російська соціал-демократична робітнича партія), долучив жінку до нелегальної політичної діяльності. Через три роки будинок Дусі Ковальчук став справжньою явочній квартирою підпільників: люди збиралися тут для того, щоб вирішувати актуальні питання і друкувати більшовицькі прокламації.
Сімнадцятий рік ознаменувався тим, що Ковальчук вступила в ряди РСДПР. Відразу після цього її обрали в Новомиколаївська рада депутатів. Тоді життя в країні вирувало, в грудні в місті, де жила Євдокія Ковальчук та її сім’я, встановилася Радянська влада. Однак щастя Дусі було недовгим: вже 26 травня 1918 року Радянську владу скинув повсталий чеський корпус. Тоді пост глави міста зайняв Колчак. Відразу після повалення Рад Дуся Ковальчук знову пішла у підпілля, як справжній революціонер вона залишилася вірною справі. Саме Євдокія Борисівна створила підпільну групу РСДПР і стала її керівником. Вона неймовірно переживала за своїх соратників. Коли на початку червня 1918 року в місті розстріляли комуністів, саме Ковальчук стала організатором їх похорону. Варто відзначити, що серед убитих тоді був чоловік молодшої сестри Олександр Пєтухов, Федір Горбань, Федір Серебренніков, Дмитро Полковників, Федір Шмуригін. Євдокія Борисівна дбала про сім’ї загиблих революціонерів і живих, але заарештованих. Вона збирала сухарі, гроші, одяг, регулярно виїжджала в інші міста для того, щоб підтримувати зв’язок з цими сім’ями.
