У всі часи жінки Росії не тільки були уособленням мудрості і краси. Вони нарівні з чоловіками творили історію, включалися до рішення складних питань. Однією з таких жінок – сміливих і неординарних – можна назвати Дусю Ковальчук (на фото нижче), відому також як Євдокія Борисівна Ковальчук. Біографія і діяльність революціонерки – тема сьогоднішньої статті.
Дитячі роки
Євдокія Борисівна з’явилася на світ у 1881 році. Вона народилася в селянській сім’ї в Сергачском повіті Нижегородської губернії. У 1895 році родина дівчинки була змушена переїхати в Новоніколаєвськ (нині Новосибірськ). Так як батько маленької Дусі Ковальчук був добрим теслею, він швидко знайшов роботу на новому місці, проте йому доводилося неймовірно багато працювати для того, щоб прогодувати свою сім’ю. Вчити дівчинку письма, читання і рахунку було нікому, а тому вона самостійно намагалася освоїти ці науки. До речі, це виходило досить непогано. Однак з-за того, що сім’я дівчинки бідувала, в школу піти Дуся не змогла. Ледь їй виповнилося 16 років, їй довелося вийти заміж і покинути батьківський дім.
Союз монархіста і революціонерки
Чоловік Дусі – Ковальчук Федір – був удвічі старший за неї. Ким він був, достовірно невідомо. Є інформація про те, що він був власником салону на вокзальній площі, де сам працював перукарем, проте дані, взяті в Державному архіві Новосибірської області, говорять про те, що Федір був машиністом паровоза. До того ж він був затятим монархістом, що зовсім не подобалося Євдокії Борисівні. Варто зазначити, що жінка не була щасливою в цьому шлюбі. Чоловік не поділяв її поглядів на життя та виховання дітей. Однак піти від чоловіка Дуся не могла, адже вона залежала від нього матеріально. Самостійно вона просто не впоралася б з вмістом чотирьох дітей. Тому і жила з нелюбим чоловіком, мучилася.
Підпільниця Дуся
Дуся Ковальчук не тільки навчала дітей грамоті, але і за своїм утворенням уважно стежила. Вона виписувала політичні газети, почала читати нелегальну політичну літературу. У 1907 році чоловік її молодшої сестри Олександри Олександр Йосипович Півнів, який займав тоді посаду керівника організації РСДРП (Російська соціал-демократична робітнича партія), долучив жінку до нелегальної політичної діяльності. Через три роки будинок Дусі Ковальчук став справжньою явочній квартирою підпільників: люди збиралися тут для того, щоб вирішувати актуальні питання і друкувати більшовицькі прокламації.
Сімнадцятий рік ознаменувався тим, що Ковальчук вступила в ряди РСДПР. Відразу після цього її обрали в Новомиколаївська рада депутатів. Тоді життя в країні вирувало, в грудні в місті, де жила Євдокія Ковальчук та її сім’я, встановилася Радянська влада. Однак щастя Дусі було недовгим: вже 26 травня 1918 року Радянську владу скинув повсталий чеський корпус. Тоді пост глави міста зайняв Колчак. Відразу після повалення Рад Дуся Ковальчук знову пішла у підпілля, як справжній революціонер вона залишилася вірною справі. Саме Євдокія Борисівна створила підпільну групу РСДПР і стала її керівником. Вона неймовірно переживала за своїх соратників. Коли на початку червня 1918 року в місті розстріляли комуністів, саме Ковальчук стала організатором їх похорону. Варто відзначити, що серед убитих тоді був чоловік молодшої сестри Олександр Пєтухов, Федір Горбань, Федір Серебренніков, Дмитро Полковників, Федір Шмуригін. Євдокія Борисівна дбала про сім’ї загиблих революціонерів і живих, але заарештованих. Вона збирала сухарі, гроші, одяг, регулярно виїжджала в інші міста для того, щоб підтримувати зв’язок з цими сім’ями.
Арешт
Подальша біографія Дусі Ковальчук досить трагічна. Вся справа в тому, що робота підпільниці не припинялася ні на хвилину. Саме її будинок був основним явочним центром. Однак активна діяльність велася і контррозвідкою, а тому в 1919 році Дусю разом з групою підпільників арештували. Інформації про те, чия саме розвідка заарештувала жінку, немає. В різних документах вказується, що це могла бути польська або чеська контррозвідка. Однак важливо зовсім не це. Куди важливішим є той факт, що, навіть будучи в’язнем, Євдокія не здавалася. Вона залишалася комуністкою, людиною, відданим партії РСДРП до самого кінця своїх днів.
Розстріляли Євдокію Борисівну Ковальчук в 1919 році. Тоді їй було всього 38 років. Варто відзначити, що могилу підпільниці так і не вдалося знайти: чоловік шукав поховання на Другий Ельцовке, саме там у ярах закопували трупи розстріляних колчаковцы, проте всі його спроби не увінчалися успіхом.
Пам’ять про Ковальчук
Незважаючи на те, що місця, куди можна прийти для того, щоб вшанувати пам’ять революціонерки, немає, люди досі пам’ятають, хто це – Дуся Ковальчук. В честь учасниці більшовицького підпілля вулиця Покровська в місті Новосибірську з 1924 року стала носити ім’я цієї відважної жінки. В кінці сімдесятих років минулого століття в сквері Героїв революції з’явився меморіальний бюст Ковальчук.
