Дизонтогенез – це сукупність порушень психіки. Класифікація, види, фактори та особливості дизонтогенеза

Причини розвитку патології

Розлади нервової системи можуть бути викликані багатьма причинами як біологічного, так і соціального характеру.

Біологічні фактори дизонтогенеза:

  • Аномалії розвитку головного мозку в результаті генних мутацій, спадкових дефектів, хромосомних аберацій.
  • Родові травми.
  • Інфекційні та запальні захворювання.
  • Травми і пошкодження голови, інтоксикація організму.
  • Доброякісні або злоякісні новоутворення в ранньому дитячому віці.

Важливим моментом у цьому випадку є час пошкодження головного мозку, локалізацію та інтенсивність патологічного процесу, а також ступінь його поширення.

Соціальні фактори дизонтогенеза:

  • Неправильне виховання, наприклад гіпер – або гипоопека.
  • Тривалі стреси та емоційні напруги.
  • Депривація різної етіології.

Чутливість психіки до негативних впливів визначається, насамперед, особливостями вікового періоду розвитку дитини. Чим менша дитина, тим в більшій мірі проявляються ознаки дизонтогенеза.

Класифікація психічного дизонтогенеза

У психології і психіатрії прийнято виділяти кілька форм дизонтогенеза:

  • Регрес, який характеризується поверненням психічних функцій на ранній період розвитку. Він може бути тимчасовим або стійким, що супроводжується пошкодженням функцій. Таке явище спостерігається при соматичних патологіях в перші роки життя, аутизмі, сильної психічної травми, гострому розвитку шизофренії. Чим сильніше уражена нервова система, тим стійкішою буде регрес, при цьому виникає ризик незворотного витіснення функцій психіки.
  • Розпад характеризується випаданням психічних функцій, їх дезорганізацією.
  • Ретардация обумовлюється затримкою психічного розвитку. Вона може бути повною або частковою. При частковій ретардации відбувається призупинення розвитку окремих функцій психіки і окремих властивостей особистості.
  • Спотворення (асинхрония) – порушення гармонійності і пропорційності психічного розвитку, при якому відбувається випередження розвитку деяких функцій і відставання дозрівання інших властивостей психіки. Зазвичай таке явище відбувається при перебудові відносин всередині системи.