Інфінітив
Інфінітив — це невизначена форма дієслова. Її також називають початковою формою. Іноді ще і словникової, тому що саме вона приводиться в тлумачних, орфографічних та інших словниках. Раніше інфінітив називали невизначеним станом дієслова, але сьогодні цей термін зовсім вийшов з ужитку.
Найчастіше інфінітив утворюється з додаванням до кореня слова суфікса «-ть». Наприклад: читати, малювати, вирішувати, дивувати, давати, брати.
Слова, корені яких закінчуються на приголосні, найчастіше мають суфікс «-ти»: рости, йти, пасти, трясти.
Слова з основою, кінчається на «р» або« -», змінюються сильніше всього. Остання буква кореня і перша літера суфікса як би зливаються, утворюючи «-ч». Наприклад, у таких дієсловах: можу — могти, течу — текти, печу — піч, стрижу — стригти.
Ознаки дієслова
Дієслово як частина мови володіє певним набором ознак. Знання цих ознак дуже допомагає в правописі. Без них неможливо провести розбір дієслова як частини мови або просто дати слова граматичну характеристику. Ось їх повний список:
Деякі з цих ознак не змінювані: вид, дієвідміна, зворотність. Інші можуть змінюватися в процесі дієвідміни. Кожен з цих ознак буде детально пояснено далі в статті. Щоб знати, як розібрати дієслово як частина мови, необхідно розуміти і розрізняти всі ці ознаки. Їх зручніше й ефективніше всього розбирати окремо і по порядку.