Дилетант – це погане слово, точніше, слово, під яким розуміється несхвальна оцінка людини. А адже спочатку виникло від хорошого дієслова. Що поробиш, люди з часом дурнеют не тільки зовні, але і внутрішньо. А якщо подібне відбувається з людьми, то чому цього ж самого не може статися зі словами і з мовою? Як завжди, напустили туману, але в цьому і сенс, якщо у п’яти перших реченнях про все розповісти, хто буде читати далі?
Походження
Так, чіпляючий текст не напише дилетант, це зрозуміло. Ми навіть можемо сказати, що не всякий сучасний російський письменник напише його. Хто великі майстри в цій справі, так це американці. Але тут нічого не поробиш, бо у них все це давно перетворилося в потік і технологію. А у нас, на жаль, з технологизацией процесу (причому абсолютно будь-якого) великі проблеми. Ми сподіваємося на талант і самородків. Однак пора перервати міркування, щоб розповісти про те, який же такий чудовий дієслово породив не найпрекрасніше слово.
За даними етимологічного словника, слово потрапило до нас в мову з італійської транзитом через німецький на початку XIX століття. Правда, є версія, що в той же час, але з французької. Але без італійського тут все одно ніяк не обійшлося. Подібне визначення є італійською, німецькою і латинською мовами. Так, ми ж найголовніше не сказали: італійське dilettarsi – «любити, насолоджуватися» стало прабатьком “дилетанта”. І знаєте, чого нас учить досвід об’єкта дослідження? Щоб стати фахівцем, мало любити те, чим ти займаєшся. А можна ще зовсім не любити, але при цьому непогано розбиратися. Ось такий життєвий парадокс.
Значення
Слово “дилетант” – це не тільки історія, але ще й наші дні. А крім етимологічного, є ще тлумачний словник. Давайте заглянемо й туди, щоб уявити собі повну картину: «Той, хто займається наукою або мистецтвом без спеціальної професійної підготовки (зазвичай не володіючи поглибленими знаннями)». Зауважте, що ніде не сказано, що дилетант – це неук. Сказано тільки те, що у нього знання поверхневі. Свобода дилетанта в тому, що він може стати, а може і не стати фахівцем в тій галузі, яку пристрасно любить. До речі, до останньої особливості зазвичай приєднується (якщо любов справжня) маніакальне прагнення дізнатися все, що можливо, про предметі пристрасті.
Наприклад, російський класик Ст. Ст. Набоков дуже любив метеликів. Природно, він не був професійним ентомологом, але все одно чудово розбирався в будові комах, що дозволило йому прочитати чудову лекцію про шедевр Франца Кафки «Перетворення». Але так, в цьому сенсі Ст. Ст. Набоков був аматором, хоча, знаючи його уїдливість, можна припустити, що він міг би дати 100 очок вперед деяких фахівців.
Пропозиції
Гаразд, залишимо Ст. Ст. Набокова і перейдемо до пропозицій. Так як ми вже знаємо значення слова «дилетант», то можна розглянути його в звичайних, штатних умовах, тобто у письмовій промови:
З пропозицій видно, що в промові хоч письмовій, хоч усній слово частенько використовується в невластивому для нього значенні: «аматор» та «дилетант» зближуються з глузду з «неуком». Але як показує історія і саме словникове значення, це несправедливе тлумачення. Ми повернемося до теми, як тільки розповімо про синоніми до слова «дилетант».
Синоніми
Заміни майже завжди дуже важливі, особливо коли слово іноземного походження. Тут замін буде не надто багато, але ніхто зворотного і не чекав. Отже, список:
- профан;
- любитель;
- непрофесіонал;
- неспеціаліст.
І тут ми бачимо те ж саме: «профан» і «любитель» в одному переліку. Тепер ми розуміємо, що означає слово «дилетант», і поставимо собі питання: «чи Можна непрофесіонала зовсім назвати зовсім вже неуком?» Адже мова йде не про повну відсутність освіти, а лише про те, що воно поверхнево. Присвятимо цій темі заключний розділ.
Чим відрізняється дилетант від неука?
Нерозумно, напевно, прозвучить, але неука і профане немає любові. А дилетант, якщо зберігає зв’язок з корінням і тим дієсловом, який породив слово, може ще перетворитися в професіонала.
Якщо мова йде про якийсь прикладної спеціальності, то різниця між дилетантом і фахівцем вимірюється часом, проведеним в професії. Адже якщо чоловік закоханий у справу, він обов’язково чогось доб’ється. Коли йдеться про теоретичну галузі знань, то тут має значення читацький досвід. Так, можливо, поверховість дилетанта губить його в очах старших товаришів, але чи варто вважати його профаном або неуком? Втім, читач може прийняти і традиційну точку зору на проблему. Нам же здається, враховуючи історію і словникове значення, що визначення “профан”, “неук” і “дилетант” марно вживаються як синоніми.
