Диктатор – це хто такий? Як правило, при згадці про нього в розмові виникає асоціація з авторитарним правителем, що володіє необмеженою владою. Але є у цього поняття також і інші відтінки значення. Детальна інформація про те, хто це – диктатор, буде представлена в статті.
Три відтінки в тлумаченні
Значення слова «диктатор» не обмежується єдиним тлумаченням. Їх існує три:
- перше має історичний відтінок;
- друге – політологічний;
- третє вживається в переносному значенні.
Розглянемо коротко кожну з них окремо.
У Стародавньому Римі
В історичному контексті диктатор – це одна з посадових осіб (магістратів), які існували в Стародавньому Римі в період Республіки, що відповідає тимчасовому відрізку з V по другу половину і ст. до н. е.
Його за рішенням сенату призначали консули на строк, що не перевищує півроку. Це робилося тільки в екстрених випадках, коли визнавалася необхідність передати владу в руки одній особі у випадках особливої небезпеки для держави (зовнішньої або внутрішньої).
При цьому йому надавалися особливі, необмежені повноваження. Такими особливими випадками могла бути серйозна військова загроза, назрівання внутрішньої смути, державного перевороту. Римським диктаторам корилися всі посадові особи в державі, в тому числі і самі консули.
Мінімум демократії
У політологічному значенні диктатором є особа, яка користується нічим не обмеженою владою і стоїть над законом, очолюючи такий режим, як диктатура. Термін “диктатор” відродився в Новий час, починаючи з епохи Французької революції. Але потрібно розуміти, що необмежена влада не означає одноосібного прийняття рішень, так як це просто неможливо в фізичному плані.
Часто при ньому є дорадчі органи, які наділені вищими владними повноваженнями лише формально. В умовах диктатури вони видають розпорядження, повністю погодившись з волею диктатора.
Здійснення диктаторського режиму, як правило, супроводжується глобальними або ж репресивними заходами, спрямованими проти політичних опонентів. А також характеризує його жорстке придушення або усунення таких прав і свобод громадян, які яким-небудь чином йдуть врозріз з позицією даного режиму.
В переносному значенні
Це персона, що займає керівну посаду, або ж будь-який інший чоловік, який діє владно, нетерпимо, користуючись дуже великим впливом в тій чи іншій області.
Прикладом диктатора як посадової особи може бути керівник, який змушує своїх підлеглих, що називається, ходити по струнці. Він всіляко обмежує їх у прийнятті самостійних рішень і прояві ініціативи. Такий начальник не дозволяє вступати з ним у полеміку, вимагаючи беззаперечного виконання вказівок.
Що стосується диктатора в домашній обстановці, то так можна назвати людину, яка, наприклад, забороняє своїм дітям, незважаючи на досягнення повнолітнього віку, самостійно вибирати професію, місце проживання, захоплення, супутника життя.
Синоніми та походження
Синоніми до слова «диктатор» – це такі слова як:
- Деспот.
- Володар.
- Монарх.
- Правитель.
- Самодур.
- Государ.
- Цар.
- Імператор.
- Тиран.
- Автократ.
- Глава.
- Лідер.
- Заправила.
- Командир.
- Повелитель.
- Сатрап.
Походить від латинського іменника dictator, утвореного від дієслова dicto, що означає «диктую, наказую». А це дієслово стався від праиндоевропейского deik – «вказувати».
Ще про римських диктаторів
На завершення вивчення питання про те, що означає «диктатор», додамо деякі подробиці. У стародавніх римлян для призначення диктатора сенатом виносилася постанова, зване сенатусконсультом. У ньому консулам давалося доручення. Вони повинні були вжити заходів для того, щоб державі не було завдано шкоди.
Після цього консули оголошували ім’я диктатора і негайно розпускали своїх лікторів, що переходили до нього (за 12 лікторів від кожного з консулів). Внаслідок чого консули перед обличчям обраного одноосібного правителя ставали звичайними громадянами, над якими він мав право життя і смерті. Це стосувалося всіх римлян, за винятком народних трибунів. Потім диктатор вибирав помічника, званого начальником кінноти.
Диктатор наділявся всією повнотою влади в державі. До його титулу додавали причину, з якої він був обраний. Наприклад, диктатор, призначений для ведення війни. До IV століття до н. е. подавати апеляцію на його вирок народному зібранню було заборонено.
Спочатку на посаду диктатора призначалися виключно патриції, але з 365 року до н. е. їм могли стати і плебеї. У деяких випадках обрання проводилося тільки для виконання разового доручення. Так, існував «диктатор з метою забиття цвяха» – це був ритуал під час одного з релігійних свят.
У часи пізньої республіки, коли правили Сулла й Цезар, призначені диктаторами без вказівки визначеного терміну, ця посада прийняла монархічний характер. Скасовано вона була Марком Антонієм у 44 році до н. е.
