Делікт – це що таке? Дане поняття дісталося нам у спадок від юристів Стародавнього Риму. З латинської мови delictum перекладається як «правопорушення, проступок». Римляни підрозділяли їх на кілька видів. Детальна інформація про те, що це – делікт, буде дана в цій статті.
Визначення
Деліктом називається таке неправомірне поведінка або проступок, що тягне за собою відшкодування завданих збитків або шкоди. При цьому те, що годиться в якості компенсації, стягується відповідно до положень приватного права в користь потерпілих осіб. Він буває двох видів: приватний і цивільно-правовий делікт.
Іншими словами, досліджуване поняття можна визначити як протиправне діяння, що має приватний характер та породжує зацікавленість в покарання кривдника і (або) у відшкодуванні збитку, який був нанесений.
Відміну від злочину
Розглянемо, ніж правовий делікт відрізняється від злочину. Значною мірою обидва ці поняття співпадають, так як злочин тягне за собою стягнення на користь особи, що з’явився потерпілим. Але є ряд злочинів, унаслідок вчинення яких не проводиться цивільно-правове стягнення. Це відбувається тому, що їм не завдають ніякої шкоди.
В якості прикладу можна навести замах на вчинення злочину або відсутність суб’єктів, на користь яких може бути здійснено стягнення. Останнє відбувається, якщо вбито особа, не яка була годувальником сім’ї.
Відмінність проглядається і в протилежній ситуації. Існує ряд приватних деліктів, які в силу своєї незначності, розглянутої з публічно-правової точки зору, не підлягають кримінальній каре. Але ними заподіяно шкоду, і за них покладається цивільно-правове покарання.
Відмітна ознака
З урахуванням сказаного вище можна зробити висновок, що цивільно-правовим деліктом взагалі є будь-яке протиправне діяння, незалежно від того, це злочин, проступок або ж звичайне пошкодження майна. Але при цьому воно характеризується тим, що вторгається або в особисту або майнову сферу особистості і завдає їй шкоди, а також не залежить від цивільно-правових відносин, існуючих між суб’єктами.
Відмітна ознака делікту, що виділяє його з ряду інших правопорушень, так званих квазиделиктов, – це провина, намір у заподіянні шкоди. Без цієї ознаки (за деяким винятком) відповідальність не настає.
Види деліктів
Отже, ми розібралися, що розглянуте нами юридичне поняття включає в себе нанесення шкоди конкретній особі, його родині або його майна шляхом прямого або непрямого порушення прав з витікає звідси обов’язком щодо відшкодування шкоди. Цей вид правопорушень підрозділяється на публічний і приватний.
- До публічного деликту відноситься порушення державних прав і інтересів в цілому.
- Що стосується приватного делікту, то при його вчиненні порушуються приватні права, а винна особа повинна відшкодувати шкоду або сплатити штраф.
Елементи делікту
Серед елементів цього правового інституту виділяються наступні:
Римські делікти
Ось деякі різновиди досліджуваного поняття, що були в Стародавньому Римі.
Розглянемо кожну з них.
Нанесення образи
У це юридичне поняття і санкції за нього входили:
Щоб краще засвоїти, що це – делікт у римському праві, потрібно пам’ятати, що для призначення покарання необхідно було присутність обов’язкового елемента – наявності наміру завдати образу. Тобто, кажучи сучасною мовою, наявності прямого умислу.
Крадіжка і грабіж
Під крадіжкою особистого майна римські юристи розуміли будь-яке протизаконне посягання, мало корисливу мету, на чужу річ. До неї ставилися і розкрадання і розтрата, привласнення. При цьому за подібні протиправні діяння судді могли як накласти штрафні санкції, так і розпочати кримінальне переслідування.
Грабіж, який, як відомо, відрізняється від крадіжки тим, що розкрадання здійснюється не таємно, а відкрито, карався накладенням штрафу. Його величина дорівнювала сумі вартості відібраної грабіжником речі, збільшеною у чотири рази. Якщо ж розглядався інцидент річної давності, то стягувалася одноразова вартість добра. У період імперії цей делікт кваліфікувався як публічний.
Шкода майну
Коли ушкоджувалося або знищувалося чуже майно, слідували такі зобов’язання із деліктів, які прописані в законі Аквилия 287 р. до н. е.:
- Якщо хтось вбивав чужого раба або тварину, то винуватець був зобов’язаний заплатити за це найвищу ціну з тих, які існували на ринку в продовження всього попереднього року. При цьому необхідно було відшкодувати також і непрямі збитки.
- Якщо раб або тварина не було вбито, а їм були нанесені ушкодження, то на винну особу накладено зобов’язання по сплаті вищої ціни, яка за аналогічним позиціям спостерігалася на ринку протягом останнього місяця.
Квазиделикты
Представляється, що до завершення розгляду питання про те, що це – делікт, буде доцільним коротко сказати і про квазиделиктах. Це дасть можливість краще зорієнтуватися в матеріалі. Під цим терміном маються на увазі зобов’язання ніби з деліктів.
Вони породжують відповідальність, яка, як і при деліктах, виникає з обставин, які не можна було підвести під поняття делікту – або із-за відсутності необхідного елемента, або за наявності моментів, які виходять за межі делікту. Наприклад, особа несла відповідальність, якщо з його будинку було що-небудь викинуто, і при цьому був убитий раб або тварина – тут немає елементу прямого умислу.
На закінчення відзначимо, що значення виникнення делікту в римському праві полягає в тому, що спочатку головним інструментом виконання зобов’язань була приватна помста, яка була замінена на більш цивілізований спосіб виконання зобов’язань.
