Ігри честі
На період проведення ігор встановлювався священний світ, що гарантувало і учасникам, і глядачам безпечну подорож в Дельфи і назад. Публіка зустрічала учасників змагань з небувалим захопленням і піднесенням. В Дельфи направлялася велика кількість народу, у зв’язку з цим місто отримував величезні доходи. Особливо тут процвітала торгівля художніми товарами.
Ці змагання, перш за все, розглядалися як ігри честі. За результатами Дельфійських ігор вручалися лаврові вінки. Лаврове дерево було присвячене богу Аполлону. Його гілки доставлялися з гаю, що знаходилася в Темпейській долині, яка вважалася священною. Іноді переможці удостоювалися особливих почестей: їм ставили статуї.
З особливою гордістю їх вшановували на батьківщині. Поліси надавали активну підтримку своїм представникам, створюючи їм умови, що сприяють досягненню успіху в змаганнях.
Згадки і закриття
Свідоцтва про проведення Піфійських ігор можна знайти у багатьох античних творах. Наприклад, у Плутарха, Овідія, Геродота, Діодора. Піндар, котрий вважався одним з найбільших ліричних поетів у Давній Греції (VI-V ст. до н. е..), писав хвалебні пісні на честь їх переможців, називалися энкомиями.
Після того як на території Греції поширилося християнство, з кінця IV ст. поряд з усіма панэллинскими іграми перестали проводитися і Дельфійські. Адже всі вони були пов’язані з тими чи іншими язичницькими святами, під час яких прославлялися різні божества.
