У медичній літературі хвороба Бехчета ще нерідко іменують великим афтозом Турена або синдромом Адамантиада. Це рідкісне захворювання відноситься до категорії системних хронічних патологій з нез’ясованими причинами. Особливість цього пороку криється в тому, що при ньому паралельно спостерігається кілька різновидів симптоматики. Хоча на тлі яскраво вираженої клінічної картини можуть бути виявлені і інші аномалії.
Найчастіше хвороба Бехчета зустрічається в Японії і середземноморських країнах, серед яких варто виділити Туреччину з вельми незвичайною кухнею. Туристи з інших місцевостей далеко не завжди помічають відмінності в способі харчування. Крім приналежності до корінним населенням Середземномор’я і Японії, до груп ризику слід віднести людей, які споживають занадто велика кількість волоських горіхів.
Загальні відомості
Спочатку опис синдрому Бехчета включало в себе обов’язкову наявність декількох симптомів:
- іріта – запалення райдужної оболонки;
- гіпопіона – гнійного вмісту в нижній частині ока;
- виразок на слизових оболонках статевих органів і ротової порожнини.
Своєю назвою захворювання зобов’язана турецькому дерматолога Бехчету, який власне і описав його особливості і запропонував класифікувати його в окрему нозологічну групу. Кількома роками раніше цю патологію досліджував ще один грецький лікар – Адамантиад. Саме тому в деяких джерелах згадується подвійне назва хвороби – синдром Бехчета-Адамантиада.
Щоправда, в дійсності перші відомості про настільки рідкісному пороці зустрічаються ще в працях Гіппократа від 377 року до нашої ери. Саме цей учений описував пошкодження очей, провокує сліпоту, що супроводжується виразковим травмуванням шкіри і слизових оболонок переважно у жителів Малої Азії.
По МКБ хвороба Бехчета має код М35.2.