Історія дефісу
Кажучи про різницю тире і дефіс, неможливо не згадати історію виникнення цих символів.
Виникнення орфографічного знак «дефіс» відносять до періоду, коли написання слів стали розділяти пробілами. У букварях та різних навчальних посібниках XVIII століття його називали «знаком единительства». А через сторіччя з’явилися перші уточнення і регулювання використання знака в тексті, запропоновані академіком Я. Гротом. Деякі його рекомендації (правила) використовуються й донині.
Термін «дефіс» виник до середини XIX століття, коли йшло активне запозичення німецької друкарської термінології. Німецьке слово divis походить від латинського divisio і означало розчленування, поділ. Цікаво, що тривалий час слово дефіс застосовувалося лише в специфічній літературі. І тільки в 1930-ті роки він стає синонімом сполучної рисочки.
Коли ставиться дефіс
Згідно встановленим правилам мови, дефіс вживається без пробілів в наступних випадках:
- при утворенні складних слів (бізнес-ланч, онлайн-консультант);
- при утворенні прислівників повтором однакових елементів (давним-давно);
- при утворенні складних прикметників (фізико-математичний ліцей);
- при невизначених займенниках іменників (хто, хто-небудь);
- за приєднання префіксів;
- при приєднанні деяких частинок до слова (давай-ка);
- при перенесенні слова на інший рядок;
- при скороченні слів (кол-во).
Всякий раз, коли постає питання про взяття дефісу та тире, в першу чергу слід звернути увагу, де безпосередньо відбувається заковика: в межах слова або в межах пропозиції.
