Становлення свята
Святкувати у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці християни стали в п’ятих-шостих століттях, але і ще раніше зустрічалися згадки про цей день у різних джерелах.
Історики і археологи знайшли зображення подій Благовіщення в печерах, де перші християни ховалися від своїх переслідувачів. Подібними картинами були розписані не тільки окремі печери, але і катакомби, в яких вигнанці перебували тижнями і місяцями, ведучи служби і проповідуючи. Такі розписи датуються другим-третім століттями.
В четвертому столітті свій неоціненний внесок у становлення свята внесла свята Олена. Вона пройшла по місцях життя Христа і скрізь намагалася залишити слід у вигляді базиліки, храму, церкви або собору. Про Благовіщення Пресвятої Богородиці як про значущу подію вона теж заговорила однією з перших. Свята знайшла те місце, де відбулося явище архангела Діві, і поставила там базиліку.
Вже до п’ятого століття іконописці почали приділяти цьому біблійним сюжетом велику увагу. Вони почали зображати події непорочного зачаття Ісуса на іконах і розписах в храмах. Приблизно сто років опісля богослужіння в Благовіщення Пресвятої Богородиці проводилися у більшості церков. Вважається, що остаточно встановив його канони і традиції святитель Кирило Єрусалимський. Буквально через століття свято отримало статус головного у Візантії і поширився на Заході.
До речі, на Русі Богоматір була дуже шанована. Тому Благовіщення святкували дуже урочисто і обов’язково всією сім’єю. Від цього, на думку наших предків, залежало благополуччя всіх її членів і достаток в домі.
У восьмому столітті було складено святкові канони, які співаються під час служби на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці в церквах. Їх авторами вважаються митрополит Нікейський і два святих старця – Феофан і Іоанн Дамаскін.
