Зонування резерватів
Заповідні території вкрай важливі для нашої планети. Вони допомагають зберегти унікальні екосистеми, підтримувати генофонд флори та фауни, а також сприяють розвитку науки та моніторингової діяльності. На відміну від природних, біосферні заповідники поділяють на зони з різним режимом охорони.
Заповідна зона, або ядро, зазвичай закрита для сторонніх. Вона охороняється суворіше всього, для її відвідування потрібно спеціальний дозвіл. Завдання цієї території – захищати природні комплекси від будь-якого втручання з боку.
До ядра прилягає буферна зона, в межах якої здійснюється наукова, просвітницька, дослідницька діяльність. Вона виступає природною межею між вразливими екосистемами та антропогенними ландшафтами, зменшуючи вплив господарської діяльності на власне заповідну територію.
В територію біосферного заповідника нерідко входять і інші особливо охоронювані об’єкти, такі як заказники, ландшафтні та національні парки, які зазвичай розміщуються в буферній зоні. За ними слід транзитна зона, де дозволено традиційне користування землею, лісом, водними ресурсами. Тут можуть розміщуватися поселення та сільськогосподарські угіддя.
