Біосферні заповідники: приклади і статус
Заповідні зони несуть в собі відразу кілька завдань. По-перше, вони дозволяють зберегти цінні комплекси й біологічно види, дозволивши їм розвиватися природним чином. По-друге, вони є майданчиками для наукових досліджень природного середовища.
Існує два види заповідників: біосферні та природні. Вони мають однакові цілі і завдання, але розрізняються правовим режимом і статусом. Біосферні заповідники, як правило, створюються на основі інших охоронних територій або межують з ними. Вони вважаються міжнародними об’єктами і створюються в рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера». Вперше вони почали з’являтися в 1974 році, і сьогодні їх налічується 669. Вони існують на територіях 120 країн і є частиною Світової мережі біосферних резерватів.
Найбільшим числом державних біосферних заповідників мають Іспанія (48), Росія (44), Мексика (42), США (40), Китай (33), Канада (18) і Австралія (14). Деякі з них відомі по всьому світу, наприклад, Ййллоустоун, Деналі, Райдінг-Маунтінг, Кейп-Вест-Кост, Байкальський заповідник.
