Зустріч з Корольовим
Як свідчить біографія, Валентина Терешкова швидко досягла хороших результатів у парашутному спорті і на досягнутому зупинятися не збирався. Завдяки вдалому збігу обставин у цей час Сергій Корольов, відомий радянський учений, запропонував вище поставленого начальству новий проект, головною метою якого було космічне подорож жінки. Ідея вченого отримала схвалення, і на початку 60-х стартував відбір претенденток на звання «жінка-космонавт». Бажаючих отримати гордий титул було чимало, але критерії до дамам були суворими: не вище 1,70 сантиметрів на зріст, не старше 30 років, максимальна вага – 70 кілограм.
Серед сотень кандидатур Валентину Володимирівну виділили практично відразу. Її головними суперницями стали Жанна Ерекина, Ірина Соловйова, Валентина Пономарьова і Тетяна Кузнєцова.
Після знайомства з Корольовим Терешкова твердо вирішила виграти боротьбу за можливість полетіти в космос. Але шлях до поставленої мети був непростим.
Військова служба
Головні претендентки на звання космонавта були покликані на службу, де статус рядових почали активно готуватися до майбутніх іспитів. Валентині довелося почати навчання в рамках програми підготовки космонавтів в ранзі слухача другого загону. Досить швидко вона поліпшила своє становище, продемонструвавши готовність навчатися і розвиватися в обраному напрямку під час екзаменаційного періоду. Це дозволило їй перейти в перший загін.
В ході тренувань відібрані претендентки намагалися підвищити стійкість організму до умов польоту в космічному просторі. Важливими складовими підготовки були уроки переміщення в середовищі невагомості, випробування фізичних можливостей тіла в термокамері, виконання тренувань з парашутами, навчання правилам користування скафандром. Важливу роль зіграло і випробування в ізольованою від шумів ззовні камері (сурдокамере), де всі претендентки на звання «космонавт» перебували 10 днів. Це випробування давало жінкам уявлення про те, яке це – бути в космосі в повній самоті, до чого людині, як істоті соціальній, звикнути складно.
