Один з небагатьох російських письменників, відомих і улюблених не тільки на батьківщині, але і в інших країнах світу — Тургенєв. Відмітна особливість літератора — те, що більшість читачів знайомляться з його розповідями з абсолютно щирим задоволенням. Творчий архів його складається не тільки з романів і оповідань, але також з віршів і перекладів.
Основні етапи
Іван Сергійович народився в 1818 році в дворянській родині в місті Орел. Через якийсь час його родина перебралася до Москви, де юний Тургенєв поступив в Університет. Правда, так його і не закінчив — оскільки незабаром перевівся в Петербург, щоб вивчати філософію в навчальному закладі північної столиці. Після випуску відправився в тривалу поїздку країнами Європи, щоб побачити світ і доповнити освіта.
Хоча в основному класик відомий нам своїми розповідями, починав він з віршової форми — наприклад, у 1834 році у друк вийшла поема «Стено». Літературне співтовариство зустріло автора-початківця прихильно, Іван Сергійович отримав доброзичливий прийом від критиків — все це сприяло подальшому розвитку таланту. Випустивши ще кілька віршів і поем, літератор написав перші твори в прозі — кілька коротких оповідань.
Найбільш плідним і вдалим з творчої точки зору періодом у житті Івана Сергійовича стали роки співпраці з «Сучасником». Тут він поетапно публікував свої «Записки мисливця», письмово та особисто спілкувався з літературними зірками свого часу. Одночасно з оригінальною творчістю Іван Сергійович займався самостійними перекладами англійських класиків — йому було цікаво зрозуміти правила і прийоми драми.
Після смерті Гоголя Тургенєву довелося вимушено відправитися в заслання — хоч і недалеко, всього лише в рідне село. Справа в тому, що владі не сподобався занадто сміливий некролог, написаний Іваном Сергійовичем. Але вимушений від’їзд виявився корисним для літератора — російська культура збагатилася такими творами, як «Батьки і діти», «Дворянське гніздо». Правда, лише після смерті Миколи I ці та інші твори потрапили в публічну друк.
У 1860-х роках літератор знову надовго відправився подорожувати по Європі. За кордоном він знайомив інший світ з творами російських класиків, перекладаючи твори своїх товаришів по письменницькому ремеслу. Європейці сприймали власну прозу і переклади Івана Сергійовича з великим інтересом.
Помер літератор в 1883 році. В останні кілька років його долали недуги, проте він зберігав ясну пам’ять і розум.
