Британський Білль про права 1689 р.
Декларація 1948 р. та Конституція США не могли б існувати, якщо б у XVII ст. англійським народом не був би прийнятий інший документ. І цим документом був Білль про права 1689 р.
Цей історичний акт в значно мірою обмежив волі монарха, дарувавши його підданим чимало нових привілеїв. Багато в чому, саме цей документ дозволив зберегти інститут монархії в епоху виникнення республік в Європі. Причому не тільки у Великобританії, але і в Нідерландах і Швеції.
Отже, які ж права надавав цей акт британцям?
- Свобода виборів у Парламент.
- Свобода звернення з петиціями до короля.
- Свобода слова і можливість брати участь у дебатах без переслідувань.
- Заборона конфіскації майна і призначення штрафів без рішення суду.
- Право мати зброю для самооборони. Це привілей була доступною тільки протестантів.
Історична підоснова
Чому у такий монархолюбивой Великобританії виникла необхідність у такому Білль про права?
Все почалося з сходження на престол у 1685 р. короля-католика Якова ІІ. Треба знати, що за 151 рік до цього інший британський монарх Генріх VIII зробив свою державу протестантським, затвердивши так звану Церкву Англії. Таким чином, він забезпечив своїй країні незалежність від папської влади, прибрав до рук землі і гроші монастирів, отримав можливість розлучатися скільки його люблячу душі завгодно і заклав основи майбутньої незалежної економіки Великобританії.
Народу його нововведення припало до смаку. Вони більше не бажали ставати католиками, хоча після смерті монарха-реформатора правителі не раз намагалися повернути корону під владу Папи. Останню подібну спробу якраз і зробив Яків ІІ.
Він не просто почав відкрито гнобити протестантів, але і став набирати армію і державний апарат виключно католиків. А якщо врахувати, що стараннями Генріха і його нащадків вся верхівка давно вже була протестантською, політика Якова фактично була попуткою позбавити правлячу еліту влади.
Також особливо завзятий монарх ризикнув розпустити парламент. Це стало останньою краплею. Проти нього було організовано змову з метою посадити на трон його дочка-протестантка Марію та її голландського дружина Вільгельма.
Ця революція названа Славної або Безкровною. Хоча останній епітет явно перебільшення. Але факт залишається фактом – кровопролиття як такого майже не було. Армія Вільгельма і Марії майже безперешкодно завоювала Англію, більшу частину якої населяли протестанти. Ненавидячи короля-католика, вони масово переходили на бік повсталих. Так що менше місяця знадобилося подружжю щоб зайняти престол. Однак більшість знаті і політиків, що підтримали їх домагання, зажадали прийняти той самий Білль про права. Адже крім розширень громадянських свобод британців, він також розширювала владу Парламенту, за рахунок скорочення привілеїв короля.
