В останні півтора десятка років значення Азовського моря як одного з найбільш улюблених місць відпочинку жителів пострадянського простору істотно впала. Посприяли не тільки доступність для туризму турецького узбережжя Чорного моря і європейських країн, омиваних Середземним. Багато в чому інтерес відпочиваючих впав за його несприятливої екологічної обстановки.
Унікальність водної артерії
З усіх водних артерій, що омивають зовнішні кордони Росії, найменша за площею саме Азовське море. Проблеми з його екологією зачіпають кілька європейських держав, що мають вихід до Чорного моря, так як обидва водойми з’єднані між собою безпосередньо Керченською протокою і мережею дрібних проток в районі Каркінітської затоки. Однак найбільше економічне і екологічне значення воно має для Росії і України.
Основна частина туристів вибирає для проведення відпустки Азовське море через надзвичайно теплої води. В деяких його місцях температура верхніх шарів доходить до тридцяти градусів зі знаком плюс. Більш прогрітого в літній час року водойми на нашій планеті не існує. Крім цього цікавого показника, воно ще й саме мілководне, а також найбільш віддалене від океану, тому й характеризується як істинно континентальне. За твердженням учених воно виникло не так давно порівняно з іншими – всього близько восьми тисяч років тому в результаті розливу з-за небувалого підйому води сусіднього Чорного моря.
Минулі багатства Азовського моря
Проблеми екології Азовського моря поступово вбивають унікальний світ цієї водної артерії, який відрізняється від інших обитанием в одних місцях прісноводних, в інших – морських видів рослин і риби. Все із-за невисокої засоленості води. Незважаючи на всі проблеми з забрудненням його акваторії довгий час кількість риби в Азові було в кілька разів більше, ніж у Каспійському морі. А перевагу за цим показником над Середземним перевищувало в 160 разів. Всього в Азовському морі мешкало більше ста видів риб, на велику частину яких йшла промислова здобич.
Неймовірно багатий був його підводний світ і на молюсків. А з унікальних ссавців можна виділити поки не винищений несприятливою екологічною обстановкою азовського дельфіна, якого ще називають морською свинею. Деякі особини живуть у прибережній смузі і служать ненавмисної принадою для туристів, які обирають місцем відпочинку Азовське море. Проблеми екології негативно позначаються на усіх живих організмах головної водної артерії місцевості. Спостерігається зниження популяції багатьох видів риб і їх повне зникнення. Крім того, щорічно зменшується і площа самого моря. За деякими прогнозами, в недалекому майбутньому воно може зникнути зовсім.
Етапи катастрофи
У 50-ті роки минулого століття впадають в Азовське море річки пережили справжній бум будівництва на них гідротехнічних споруд. Приплив прісної води різко скоротився і екосистема водоймища помітно похитнулася. Раніше на неї благотворно впливав надходить в море з річковою водою іл. Але до початку нульових практично всі притоки були перегороджені. Посилення солоності води ще глибше погіршили й без того чималі екологічні проблеми Азовського моря.
До того часу прозорість водойми знизилася до мінімальних позначок, а в деяких місцях досягала нуля. У глибинах буйно розмножувалися малокорисні організми, що викликають «цвітіння» моря. В свою чергу це призвело до масового замору риби. Некерованим став і траловый лов, знищує екологічну складову дна, де розміщувалися основні місця нересту більшості видів риб. Але найбільшої шкоди екології приніс 2007 рік, коли в результаті аварії в море потрапили кілька тонн сірки і мазуту.
У гонитві за прибутком
У другій половині минулого століття проблеми Азовського моря зросли через введення в експлуатацію двох промислових гігантів металургійної та машинобудівної галузей. Заводське і фабричне виробництво Маріуполя і Таганрога, портова діяльність велися з порушенням екологічних нормативів. Відходи їх діяльності не проходили належної очистки і, насичені хімікаліями, попадали в море. Туди ж відводилися побутові стоки.
Але найбільшої шкоди природі краю принесла перевезення нафти та інших продуктів на її основі. У цьому екологічні проблеми Білого і Азовського морів багато в чому схожі. За їх просторах щодня снують десятки судів, трюми яких заповнені небезпечним вантажем. При нерідких аваріях все це «добро» потрапляє у водойми, гине не тільки морська, але і прибережна флора і фауна. Біологічним ресурсам завдають колосальної шкоди. Занесені в Червону книгу птахи і ссавці знищуються цілими популяціями. А на дні водойм накопичуються токсично-небезпечні речовини, провідні руйнування екосистеми зсередини.
Чорну справу стоків
До певного часу Азовське море проблеми з відходами, отриманими в результаті життєдіяльності людини потрапили в його басейн, усувало природним шляхом за рахунок біологічного планктону. Але до кінця 90-х минулого століття кількість підприємств та зведених житлових будов по його берегах і розкинулися вище за течією впадаючих в морі річок призвело до скупчення на досить невеликому просторі близько 40% діючого в Радянському Союзі промислового і сільськогосподарського виробництва.
Природне очищення водойми зійшло нанівець. Відходи нафтопродуктів, ртуть, свинець, пестициди від прибережних підприємств безперешкодно текли у водойму, підвищуючи концентрацію біогенними елементами і отруюючи іхтіофауну. Перед екологами гостро постало питання вирішення проблем Азовського моря та шляхів їх вирішення у найкоротші строки, але ці благі наміри не судилося втілити в дію. Розвал СРСР вніс свої корективи в можливості основного держави, що розкинулася на більшій частині узбережжя – України. На тлі боротьби за незалежність їй було не до екології.
За межами допустимих значень
З самого багатого з видобутку мешкає у водоймі риби Азовське море перетворилося в малопродуктивна за цим показником. Незабаром ловити і зовсім буде нічого. Живі організми гинуть в нерівній боротьбі з потрапляють у море роданидами, вміст яких у воді перевищує допустимі норми у 12 разів. Те ж саме і з елементами фенолового групи. Концентрація заліза, міді, цинку, азоту та інших хімічних елементів у стоках, вбрасываемых у водойму, вище дозволеної в кілька разів. Знищуються цінні ресурси та екологічні проблеми Азовського моря тільки поглиблюються від цього. Ще один бич екосистеми – потрапляє в акваторію сірка, перевантаження якої у портах Маріуполя в останні роки переступила допустиму норму на два мільйони тонн. Враховуючи погане оснащення портового обладнання, забруднення водойми цією речовиною навіть важко підрахувати. Екологи не втомлюються бити тривогу.
Порятунок є!
Зупинити незворотний процес руйнування залишилися ресурсів Азовського моря ще можливо, впровадивши цілий комплекс кардинальних заходів. В першу чергу необхідно мінімізувати шкоду від діяльності розташованих у її басейні промислових підприємств і об’єктів сільського господарства. Одних зобов’язати витратитися на будівництво сучасних очисних споруд, друге – використовувати для знищення шкідливих комах і бур’янів менш нешкідливі для екології кошти.
І посилити покарання за порушення цих вимог. Екологічні проблеми Чорного та Азовського морів допоможе вирішити зменшення кількості руху по них суден з небезпечними вантажами на бортах. Слід ліквідувати заборонений у всьому цивілізованому світі траловый лов риби, підвищити рівень прісних стоків, розширити межі особливо охоронюваних зон у прибережних районах. І, природно, припинити нехазяйновитий скидання в акваторію виробничих, комунальних і побутових стоків.
Вирішення проблем спільно
Більше 20 років тому, в період становлення державності і в Україні, і в Росії після розпаду Радянського Союзу, економічні втрати від погіршення екологічної обстановки в басейні Азовського моря представлялися політиками і бізнесменами обох країн вкрай туманно. Розмір збитків став очевидний лише по закінченню часу.
Незважаючи на політичні розбіжності, певним структурам вдалося домовитися про відновлення спільного вирішення екологічних проблем Азовського моря. Коротко суть доленосною домовленості можна охарактеризувати в обопільній зацікавленості представників екологічних відомств двох країн шукати шляхи вирішення проблем спільно. Але до поточного моменту істотних результатів ця діяльність поки не дає.
