Етапи катастрофи
У 50-ті роки минулого століття впадають в Азовське море річки пережили справжній бум будівництва на них гідротехнічних споруд. Приплив прісної води різко скоротився і екосистема водоймища помітно похитнулася. Раніше на неї благотворно впливав надходить в море з річковою водою іл. Але до початку нульових практично всі притоки були перегороджені. Посилення солоності води ще глибше погіршили й без того чималі екологічні проблеми Азовського моря.
До того часу прозорість водойми знизилася до мінімальних позначок, а в деяких місцях досягала нуля. У глибинах буйно розмножувалися малокорисні організми, що викликають «цвітіння» моря. В свою чергу це призвело до масового замору риби. Некерованим став і траловый лов, знищує екологічну складову дна, де розміщувалися основні місця нересту більшості видів риб. Але найбільшої шкоди екології приніс 2007 рік, коли в результаті аварії в море потрапили кілька тонн сірки і мазуту.
У гонитві за прибутком
У другій половині минулого століття проблеми Азовського моря зросли через введення в експлуатацію двох промислових гігантів металургійної та машинобудівної галузей. Заводське і фабричне виробництво Маріуполя і Таганрога, портова діяльність велися з порушенням екологічних нормативів. Відходи їх діяльності не проходили належної очистки і, насичені хімікаліями, попадали в море. Туди ж відводилися побутові стоки.
Але найбільшої шкоди природі краю принесла перевезення нафти та інших продуктів на її основі. У цьому екологічні проблеми Білого і Азовського морів багато в чому схожі. За їх просторах щодня снують десятки судів, трюми яких заповнені небезпечним вантажем. При нерідких аваріях все це «добро» потрапляє у водойми, гине не тільки морська, але і прибережна флора і фауна. Біологічним ресурсам завдають колосальної шкоди. Занесені в Червону книгу птахи і ссавці знищуються цілими популяціями. А на дні водойм накопичуються токсично-небезпечні речовини, провідні руйнування екосистеми зсередини.
