Рекомендації постановника
Режисер Денис Нейманд, знімаючи історичний фільм, як і автор сценарію, глибоко занурився в історію епохи. Він не раз заявляв в інтерв’ю ЗМІ про те, що працювати над подібним проектом потрібно тільки максимально глибоко знаючи історичний матеріал. Денис давно цікавився історією ХХ століття, тим глядачам, які зацікавилися його проектом, він рекомендує прочитати книгу про Ольги Чехової написану Ентоні Бивора. Що цікаво, каже режисер, що після скасування операції Миклашевському вдалося повернутися в СРСР. Він став тренером і продовжив звичайне життя, ніби цієї шпигунської історії не було зовсім.
Також постановник акцентує увагу на тому, що проект складно однозначно віднести до якогось певного жанру. Він схильний позиціонувати свою роботу як сплетіння кількох жанрів, включаючи шпигунський трилер.
Сценарні компроміси
Незважаючи на те що історія Миклашевського заснована на реальних фактах, біографічної точності від фільму «Аперкот» очікувати не варто. Приміром, коханої-зв’язковий у розвідника не було. Сценарні компроміси виправдані і неминучі, так як якщо просто скласти стрічку на реальному перебігу подій, вона буде нагадувати документальні хроніки і не підійде для демонстрації різношерстої публіки. У кожної історії є внутрішня правда, якийсь загальний задум, якому підпорядковано оповідання. Для його вираження художні відходи від історичної правди деколи йдуть на користь, як би парадоксально це не звучало. «Аперкот» – це історія людини, в якій правлять естетика, драматургія і сюжет. Для фактології існують інші способи передачі.
