Кіномистецтво в його житті
Дебют в кіно у початківця актора відбувся ще на початку дев’яностих — в епізоді фільму «Хелп мі», де він зіграв хлопця за викликом. Пізніше були Дмитро в «Бігу по сонячній стороні» і Валерій в «Злодійці». Після 1994 року, коли Андрій Барило тільки почав збирати плоди власної популярності, російський кінематограф поринув у кризу. Наступною цікавою роботою була епізодична роль юнкера в «Сибірському цирульнику» Микити Михалкова.
На початку 2000-х ситуація в кіноіндустрії Росії трохи покращилася. Андрій Барило, фільми і ролі якого відрізняються своєю різноплановістю, зіграв Веніаміна в «Найкращому місті на Землі». Популярність прийшла до нього після телесеріалу «Лікарська таємниця», куди його запросили на роль доктора Діми.
Цікавими були його ролі в телесеріалі «Атлантида» та фільмі «Тихі сосни». У першому актор зіграв Михайла Шламова — суперечливого персонажа. Адже цей герой одночасно ставився до людини з любов’ю і був здатний зрадити його. У другому проекті він зіграв Максима — молодої людини, оженився на багатій жінці, значно старше його. Двосерійна історія розповідає про те, як дружні колись однокласники приїжджають на турбазу, щоб відзначити 15-річчя з дня закінчення школи. Вони відпочивають, їдять шашлики, п’ють вино, співають пісні під гітару. І вся благодать триває до того моменту, поки не трапляється нещастя, що змушує підозрювати всіх і кожного і змушує вивертати навиворіт «брудну білизну». Ця роль внесла нові фарби в образ актора, адже тут він був з одного боку ввічливим, інтелігентним і дуже привабливим, а з іншого — різким і навіть зухвалим.
Спочатку Барило запрошували на негативні ролі, але після виходу в 2010 році фільму «Зоя» (персонаж актора — порядна і добра капітан Сергій Сорокін), виявилося, що позитивних персонажів він може грати анітрохи не гірше. Так він почав грати доктора в серіалі «Скліфосовський», Ісуса і інші, не менш цікаві ролі.
