Історія формування наукових концепцій
Історичним ядром геополітики є географія, до якої приєднуються методи вивчення зв’язків на окремо взятій території, а також між балансом світових сил. Щоб виявити закономірності, зв’язки і баланс сил, у геополітиці використовується метод моделювання і прогнозування.
Геополітика може також вивчати і локальні проблеми, контексти і зв’язку, однак усі ці питання розглядаються тільки в більш широкому міжнародному контексті. В академічних колах геополітичну проблематику розглядають з допомогою соціологічних, економічних, географічних та економічних методів. При цьому розглядаються як місцевого, так і державного, але насамперед міжнародний контексти.
Геополітичні школи другої половини XX століття
Після Другої світової війни сфера впливу СРСР істотно розширилася. Перед керівництвом країни постала необхідність мати прогнози, аналітику, геополітичну інформацію про те, які процеси відбуваються в світі. Потрібна інформація по самому широкому спектру питань. Також були потрібні поради, як реагувати на міжнародні виклики.
Крім того, перед радянським керівництвом все ще стояло завдання по розширенню свого міжнародного впливу за межі Європи, значна частина якої після Другої світової війни вилася в соціалістичний табір.
Було прийнято рішення для розширення та зміцнення міжнародного впливу використовувати всі доступні засоби: економіку, спорт, військову і політичну машини, а також культуру і науку. Головними концепціями в міжнародній боротьбі Радянського Союзу стали стримування “американської гегемонії” і паритет.
Найбільшими геополітичними школами XX століття були американська і радянська. Обидві вони використовували в якості головних понять словосполучення “світ капіталізму” і “світ соціалізму”. Кордону “світів” залишалися відносно стабільними протягом кількох десятиліть, хоча, наприклад, соціалістичні Югославія, Албанія та Китай вийшли з-під безпосереднього контролю керівництва СРСР.
