Аденоїдні вегетації, або гіпертрофовані (збільшені) аденоїди, — це збільшена носоглоткова мигдалина, що викликає утруднення дихання, проблеми зі слухом та інші розлади. Мигдалина ця добре розвинена в дитинстві, а з віком поступово атрофується, тому у дорослих подібні проблеми зустрічається вкрай рідко. Найчастіше виявляють запалені аденоїди у дітей у віці від п’яти до десяти років.
Функції носоглоткової мигдалини
Мигдалини (в тому числі і носоглоткова, або глоткова) є частиною імунної системи людини, так що основна їх функція полягає в захисті організму від вірусів і бактерій, які проникають ззовні. Ці новоутворення розташовані у дихальних шляхів, щоб швидко встати на захист і відразу ж відреагувати на проникнення патогенних мікроорганізмів. При інфекції мигдалина збільшується в розмірах, активно виробляючи імунні клітини. Як тільки запальний процес проходить, аденоїди повертаються до початкового розміру.
Так, основна функція мигдаликів полягає у виробництві лімфоцитів та імунних клітин, а також формування захисного бар’єру від попадання в органи дихання патогенних мікроорганізмів. У тому випадку, якщо дитина часто більш ГРВІ та грип, мигдалини знаходяться в збудженому стані постійно. Це призводить до розростання аденоїдних вегетацій. Згодом вони перекривають носоглотку, роблячи процес дихання носом скрутним або повністю неможливим.
Збільшені аденоїди: це що за патологія?
Аденоїдами називають освіту, що становить основу носоглоткової мигдалини. Як вже було зазначено вище, при будь-якому запаленні вони збільшуються в розмірах, а по закінченні інфекційного процесу повертаються в нормальний стан. Якщо перерви між захворюваннями незначні або хвороба затягується, то лімфоїдна тканина починає розростатися надмірно і не зовсім рівномірно.
Гіпертрофія (збільшення, розростання) аденоїдів — це патологія, що характерна для дітей від одного року до п’ятнадцяти років. Медики найчастіше діагностують гіпертрофовані аденоїди у молодших школярів (5-9 років), але останнім часом є тенденція до зниження віку пацієнтів. Так, зростає кількість дітей з цим діагнозом у віці двох років або навіть до року.
З настанням пубертатного віку мигдалини починають атрофуватися, у дорослих людей хвороба виникає в дуже рідкісних випадках. У малюків розростання тканини обумовлено періодом формування імунного захисту організму та процесів адаптації захисних систем до бактерій, вірусів, грибків і різних алергенів, незрілістю імунної системи. Ближче до підліткового віку головні функції захисту організму від патогенних мікроорганізмів бере на себе вже імунна система.
Код гіпертрофії аденоїдів у МКБ-10 — J35.2. Якщо мова йде про гіпертрофії і аденоїдів і мигдаликів, то це J35.3. Інші хвороби аденоїдів і мигдаликів у хронічному перебігу позначаються кодом J35.8. МКХ-10 — міжнародна класифікація захворювань від січня 2007 року, яка використовується медиками по всьому світу для кодування діагнозів. Класифікація розроблена ВООЗ.
Причини гіпертрофії аденоїдів у дітей
Які основні причини аденоїдів (розростання тканини)? Патологія може бути обумовлена:
- Слабкістю загального імунітету дитини, ступенем опірності збудників захворювань. Це найбільш важливий фактор, який впливає на розвиток гіпертрофії. Спровокувати хворобу можуть імунодефіцити будь вираженості.
- Характером живлення. Лімфоїдні тканини (в тому числі і аденоїди) при контакті із збудником по мірі росту дитини відчувають набагато більше навантаження, якщо малюк перебував на штучному харчуванні. Природне грудне вигодовування формує сильну імунну систему. Крім того, на розростання аденоїдів впливає низька збалансованість раціону при перекладі на тверду їжу, велика кількість консервантів, солодощів, напівфабрикатів.
- Наявністю в анамнезі хронічних запальних процесів, особливо таких, які локалізуються в області ротової порожнини і носоглотки. Карієс зубів, стоматит, фарингіти, тонзиліти та інші захворювання провокують постійну роботу аденоїдів, внаслідок чого ті тривалий час знаходяться в збільшеному стані.
- Алергічними реакціями організму. Будь-яка несприятлива реакція теж змушує імунну систему працювати на знос.
- Дитячими запальними інфекціями. Дифтерія, кір чи коклюш можуть стати провокуючим чинником, причиною вторинних запальних процесів і призвести до збільшення мигдалин.
- Проживанням у несприятливому з екологічної точки зору, районі. Загазованість повітря, перебування у запилених приміщеннях, вдихання випарів різноманітних хімічних речовин від заводів зумовлюють реакцію аденоїдів на подразники і постійний запальний процес.
- Спадковою схильністю. У деяких випадках причина гіпертрофії криється в спадковості, яка сприяє виникненню лимфатизма або лімфатичного діатезу. Це також може призвести до дисфункції щитовидної залози, що виявляється схильністю до набряків, загальною млявістю, апатичним станом, збільшеною масою тіла по відношенню до норм, відповідним певного віку.
При постійних атаках на організм із зовнішнього середовища, враховуючи незрілість імунної системи, носоглоткова мигдалина збільшується в розмірах, внаслідок чого слиз в носі починає застоюватися, а процес дихання порушується. Сюди слід додати ще й постійні інфекції, що проникають ззовні. В результаті аденоїди самі стають вогнищем запального процесу.
Ступеня гіпертрофії тканини мигдалини
Після рентгенологічного дослідження виявляють ступінь розростання аденоїдної вегетації. Знімок допомагає оцінити розміри новоутворень, етап поширення запального процесу і спрогнозувати ефективність консервативної терапії. У сучасній медичній практиці виділяють три ступені гіпертрофії мигдаликів, які розрізняються симптомами, ризиком виникнення ускладнень і підходом до лікування.
Гіпертрофовані аденоїди 1 ступеня у дитини — це початковий етап патологічного процесу гіпертрофії. Новоутворення займають третину заднього носового ходу. Вдень дитині вдається дихати спокійно, але з настанням ночі процес ускладнюється. Це пов’язано з тим, що розмір аденоїдів збільшується при знаходженні в горизонтальному стані. Лікарі виділяють змішану ступінь — це коли закрита практично половина носового ходу, блокується менше ніж дві третини.
Надалі (2-3 ступінь) аденоїди розростаються ще більше та потребують комплексного підходу до терапії. При другій стадії вони прикривають дві третини носового ходу. Дитина вже не може дихати через ніс. При третього ступеня аденоїди блокують хід повністю або практично повністю. Цю стадію захворювання слід відрізняти від надлишку слизу в носі. Так, якщо дитина періодично дихає носом, швидше за все, це не аденоїди, а скупчення виділень.
У деяких випадках виділяють ще й четверту стадія гіпертрофії аденоїдів. У цьому випадку носоглотка перекрита повністю або майже повністю (як і при третього ступеня). Клінічна картина третьої і четвертої стадій дуже схожа, тому диференціація не має діагностичного значення. Симптоми, що відповідають останнім двом стадіям розростання аденоїдів, дуже схожі.
Основні симптоми
Збільшені аденоїди завжди дають про себе знати в більшій чи меншій мірі. Перші прояви захворювання зазвичай бувають не дуже яскраво виражені. Багато батьки схильні плутати їх з сезонним загостренням ГРВІ. Патологія прогресує поступово. На другій стадії збільшені аденоїди роблять голос спотвореним. Крім того, патологія характеризується утрудненим диханням через ніс, частим кашлем, порушеннями сну. Зазвичай ці зміни відзначають навіть не батьки, які постійно знаходяться з дитиною, а родичі (на тлі рідкісних зустрічей) або ЛОР-лікар (при профілактичному огляді або зверненні з приводу частих хвороб).
Як визначити гіпертрофії аденоїдів? Ознаки можна перерахувати такі:
- дихання ротом, дихати через ніс, дитина не може зовсім або йому важко це робити;
- проблеми з ковтанням їжі і нюхом;
- зміна звучання голосу;
- проблеми зі слухом (ЛОР-органи пов’язані);
- хропіння, часті пробудження серед ночі, безсоння;
- хронічний нежить і часті отити;
- дитина починає тихо розмовляти;
- анемія;
- у немовлят виникають труднощі з процесом смоктання, дитина погано набирає вагу;
- дитина скаржиться на відчуття стороннього тіла в горлі;
- головні болі, особливо в ранкові години;
- надмірна вага (ознаку спадкової схильності до гіпертрофії мигдаликів, це може супроводжувати і сам запальний процес).
При хронічному захворюванні (крім основних симптомів) викривляється носова перегородка, дитини відрізняють трохи вирячені очі, щелепу, виступаюча вперед, можуть з’являтися інші характерні ознаки. Аденоїди і далі збільшуються при захворюванні, а з-за тривалого дихання через рот у дитини можуть бути напіввідкритий рот і неправильний прикус (різці виступають вперед).
Аденоїдит (запальний процес) супроводжується такими симптомами:
- постійна закладеність носа;
- зміна тембру голосу;
- біль у горлі та кашель;
- підвищення температури;
- дихання через рот;
- порушення режиму харчування, апетиту.
Нежить при аденоидите не усувається з допомогою судинозвужувальних крапель.
Аденоїдні вегетації і аденоїдит
Аденоїдні вегетації (збільшені аденоїди) — це не те ж саме, що і аденоїдит. Тут мова йде про двох різних захворюваннях. Збільшеними аденоїдами, як вже було зазначено вище, називають розростання мигдалини в носоглотці, яке заважає нормальному процесу дихання, тоді як аденоїдит — запальний процес, що протікає в самій мигдалині. Остання хвороба схожа на застуду.
Значна різниця є і в підходах до лікування. Так, розростання тканини мигдаликів (гіпертрофії аденоїдів) без операції лікувати, швидше за все, не вийде. Потрібно видалити зайву тканину у носоглотці, а це не вийде без хірургічного втручання. Аденоїдит лікується без операції, а з допомогою консервативних способів: симптоматичної медикаментозної терапії, яка знімає набряк і зменшує запальний процес.
Далі докладно зупинимося на методах діагностики та гіпертрофії, і аденоїдиту (запалення).
Діагностика
Якщо у дитини запалилися аденоїди, що робити? Які ліки допоможуть впоратися з запальним процесом? Який лікар лікує аденоідіт і може видалити при необхідності аденоїди? ЛОР. Цей фахівець діагностує патологічне збільшення мигдалин і призначити відповідну терапію. Самостійно приймати рішення з приводу лікарських препаратів не можна, так як тільки медик зможе вірно відрізнити запальний процес від розростання (носоглотки мигдалини розгледіти без спеціального інструменту неможливо) і підібрати курс лікування.
ЛОР діагностує захворювання по клінічній картині, фарингоскопії (це огляд носоглотки дитини), риноскопії (огляд порожнини носа), рентгену. Іноді проводиться ендоскопія носоглотки. Це найбільш інформативний метод діагностики, а результати можна зберегти на електронний носій. Також лікарем проводиться диференціальна діагностика: новоутворення в носі, викривлення перегородки, гіпертрофічний риніт і так далі.
Методи лікування
Як позбутися від аденоїдів? Лікування сильно різниться не тільки в залежності від ступеня тяжкості патології, але і від різновиду захворювання. Так при розростанні тканини першого ступеня допустима консервативна терапія, лікування лазером. Дитині рекомендується закапувати в ніс розчин протарголу (2%). Показані фізіотерапевтичні процедури і загальнозміцнююча терапія. Це може проводитися як в умовах медичного закладу, так і вдома. На всіх етапах терапії рекомендується застосування крапель, спреїв, розчинів і інших лікарських засобів або способів, які звільняють носові ходи від виділень. Це основа лікування, без якої медикаменти для місцевого використання не будуть ефективні.
Широко застосовується метод «Зозуля». Це ефективний спосіб промивання носових пазух. Пацієнта укладають на кушетку в положенні напівлежачи, потім лікар вводить в ніс катетери. У ході процедури виділення змішуються з ліками, виходять і всмоктуються в спеціальний резервуар. Голова дитини має бути закинута приблизно на 45 градусів, потрібно зберігати нерухомість. Пацієнт під час проведення процедури повинен повторювати «ку-ку», щоб ізолювати носову порожнину від глотки. Для промивання використовуються розчини для промивання «Долфін» або «Ринолайф».
Думки батьків про цьому методі очищення носових пазух від гною і слизу позитивні. Вже через 4-5 процедур дитина починає вільно дихати, проходять головні болі і хронічний нежить. Але можуть бути і ускладнення від «Зозулі», викликані такими факторами, як вік дитини та недостатня компетентність лікаря. В окремих випадках (якщо дитина стає некерованим в стінах медичного закладу) ЛОР-лікар може дозволити проводити процедуру в домашніх умовах.
Локально також застосовуються лікарські засоби з протизапальною, антибактеріальною, антигістамінну, протинабрякову дію. Допустимо використовувати будь-які ліки тільки за призначенням лікаря, самолікування тут абсолютно недопустимо, так як можна упустити час, коли ще можливо лікування аденоїдів у домашніх умовах консервативними методами. Розростання тканини може бути наслідком впливу різних факторів, так що самостійно самостійний вибір ліків може викликати ускладнення.
Якщо запалені або збільшені аденоїди, краплі краще використовувати не судинозвужувальні, а зволожуючі. Це «Аквалор» або «Хьюмер», наприклад. Краще віддавати перевагу саме крапельок, а не спреям. Антибактеріальні препарати можна використовувати тільки за призначенням ЛОР-лікаря. Нерідко маленьким пацієнтам при аденоїдах і аденоидите рекомендують «Софрадекс», «Биопарокс» або «Изофру». Застосовуються і гомеопатичні засоби, які відрізняє натуральність. Це, наприклад, «Лимфомиозот». Але гомеопатію має сенс використовувати тільки на початкових стадіях. При складному захворюванні вона не буде ефективною.
Фізіотерапевтичні методи також широко використовуються при лікуванні аденоїдів гіпертрофованих. Можуть проводитися електрофорез, УВЧ, ендоназального ультрафіолетове опромінення, показано відвідування спеціальних «соляних» печер. Звичайно, всі ці додаткові заходи повинні поєднуватися з медикаментозним лікуванням. Один із сучасних методів терапії — вплив лазером на розрослися тканини. Це зменшує місцевий набряк, посилює локальний імунітет, знижує ризик розвитку запальних процесів.
Є і допоміжні методики, які допоможуть підвищити загальний імунітет, що, звичайно, позитивним чином позначиться на здоров’ї дитини. До таких способів лікування аденоїдів відносять ароматерапію (вдихання ефірних олій, які заспокоюють, благотворно впливають на дихальну систему, знімають стрес, лікують безсоння і так далі), кліматотерапію (тимчасову зміну клімату), санаторно-курортне лікування, вітамінотерапію, дихальні гімнастики, лікувальну фізкультуру, загартовування.
Хірургічне втручання
Видалення аденоїдів хірургічним шляхом показано у тому випадку, якщо консервативне лікування не дає видимого ефекту, а запалення повторюються чотири рази на рік і більше. Якщо немає ніякої позитивної динаміки, звичайно, доктор запропонує операцію, щоб виключити розвиток ускладнень. Так, якщо у дитини запалені або збільшені аденоїди, то без належного лікування такі порушення сприяють частих ангін, тонзиллитам, трахеитам, бронхіту, фарингітів з усіма витікаючими наслідками, порушень слуху через закупорки слухової труби, хронічних синуситів внаслідок закупорки носових пазух.
Погоджуватися на хірургічне втручання чи ні? Операція проводиться з знеболенням, але все одно це дуже великий стрес для маленької дитини. Чималі хвилювання приносить батькам ситуація і в тому випадку, якщо малюк страждає алергією, але при цьому продовжують збільшуватися аденоїди. Наслідки операції в цьому випадку непередбачувані. Саме тому багато хто відмовляється від хірургічного втручання, а потім розповідають, що дитина «переріс» проблему.
Дійсно, після дев’яти років аденоїди починають зменшуватися в розмірах, а до статевого дозрівання вже практично повністю зникають. Але так буває не у всіх дітей, та й малюк за цей час може сильно постраждати. Якщо порушене носове дихання, то в організм потрапляє менша кількість кисню, а запалення є осередком інфекції, звідки вона може поширитися на інші органи.
Найбільш часте ускладнення гіпертрофії аденоїдів і аденоїдиту — це отити, які можуть супроводжуватися порушенням чутливості слуху. Це головна і практично єдина «за» операцію, так як далі починаються тільки мінуси:
- якщо видалити аденоїди, дитина позбудеться природного захисту, тому що це важливий орган, який грає виняткову роль у формуванні імунного захисту дитини;
- аденоїди можуть відновлюватися, так що через 4-6 місяців, швидше за все, вони знову з’являться (чим раніше за віком дитини провести операцію, тим частіше будуть рецидиви);
- видалення мигдалин і операція може погіршити стан дітей-алергіків, астматиків, лимфатиков;
- дитина після видалення аденоїдів не буде рідше хворіти, а навіть навпаки;
- причиною труднощів при диханні можуть виявитися зовсім не аденоїди, а, наприклад, викривлення перегородки або тривале запалення в пазухах носа.
Якщо все ж обов’язково потрібно робити операцію, то краще проводити її в осінньо-зимовий період (час відсутності алергенів) і на фоні прийому антигістамінних препаратів. Операція протипоказана дітям до двох років, маленьким пацієнтам з хворобами крові, при загостренні різних інфекційних захворювань.
Профілактичні заходи
Просто чекати, поки дитина «переросте» не можна. Полегшити носове дихання допоможуть профілактичні заходи. Наприклад, потрібно регулярно промивати ніс, робити інгаляції, закапувати краплі, призначені лікарем, робити дихальну гімнастику. Можна використовувати ароматерапію. Для цього потрібно купити і поставити в дитячій аромалампу, щоб влаштовувати сеанси з маслами ментолу, лаванди, туї, ялиці або евкаліпта. Особливо важливо при гіпертрофованих аденоїдах приймати вітаміни. Обов’язково потрібно давати дитині відповідний вітамінно-мінеральний комплекс навесні і восени по два місяці чи по одному місяцю, але кожен сезон.
Доктор Комаровський про патології
Відомий педіатр, який користується довірою безлічі батьків, говорить, що операція з видалення аденоїдів не дуже складна, але це зовсім не означає, що вона безпечна. Наслідки можливі через наркозу, кровотечі або пошкодження неба, але трапляється це рідко. З’являться аденоїди знову через якийсь час? Як стверджує доктор Комаровський, це не залежить від кваліфікації і сумлінності лікаря. Так, батьки, які через кілька місяців після операції знову чують діагноз «збільшені аденоїди», замислюються про те, що їм «попався поганий лікар». Але насправді жоден медик не допоможе, якщо дитина живе в несприятливих умовах (сухе повітря, пил), якщо немає фізичних навантажень, а різноманітність і насиченість харчування корисними речовинами залишають бажати кращого.
