Земська реформа – одна з «великих реформ» Олександра Другого.
1 січня 1864 року були прийняті «Положення про губерніях і повітових земських установах». На основі цього документа і була проведена Олександром Другим Земська реформа.
Завдяки земської реформи в Російській імперії з’явилися органи місцевого самоврядування: земські установи (зібрання та управи) або просто земства. Вони створювалися в губерніях і повітах, щоб займатися місцевими господарськими справами, стежити за дорогами та іншими шляхами сполучення, містити земські будівлі, будувати і утримувати будівлі муніципальної важливості – школи і лікарні, займатися благодійністю, стежити за розвиток виробництва і торгівлі, приймати санітарні заходи при необхідності. По суті, це те, чим зараз займаються (або повинні займатися) міська влада.
В земські збори і управи народ не призначався, а обирався терміном на 3 роки. Усі виборці ділилися на 3 курії: курія повітових землевласників, міська курія, сільська курія. Земські управи складалися з 6 чоловік, а вибирали їх земські збори. Збори давали розпорядження управам і ті їх виконували. Земські збори проводилися приблизно раз на рік, а при необхідності – частіше.
Земська реформа 1864 року справила позитивний вплив на Російську імперію. У населених пунктах розвивалося місцеве господарство та промисловість, покращилася якість місцевого охорони здоров’я та освіти. І це логічно, адже тепер місцеві чиновники займалися розбудовою свого регіону – мали місцеву владу. Так було покладено початок суспільно-політичного життя. Зрозуміло, що в органів місцевого самоврядування не було абсолютної влади. За ними наглядали губернатори і МВС, могли запросто відмінити будь-які їх рішення і заборонити деякі дії.
Також рекомендуємо Вам ознайомитися з міською реформою Олександра II (1870 року).
