Невиправдані очікування
Заводські випробування «Об’єкта 253» спочатку не задалися. При русі танка по засніженому полю в моторно-трансмісійному відділенні в результаті перегріву сталося загоряння, яке встигли швидко загасити. Довелося внести в конструкцію танка деякі зміни: кормової лист броні замінили сталевим і за ним встановили ще один електровентилятор, що охолоджує МТО. До кінця листопада 1944 року, після певних доопрацювань в конструкції, «Об’єкт 253» успішно завершив випробування.
Заводські випробування другого прототипу («Об’єкта 252»), що тривали з 8 по 27 листопада того ж року, пройшли куди краще, однак без неполадок і тут не обійшлося. Нове шасі, яке отримав 252-й, виявилося досить ненадійним (катки піддавалися деформації вже через 200 км шляху) і вимагав доопрацювання. З 122-міліметрових знаряддям Д-30, розробленим свердловським заводом № 9, також виникли проблеми – постійно відмовляв механізм досилання снаряда, а 17 листопада 1944 року воно повністю вийшло з ладу і було відправлено у ремонт.
Далі обидва прототипу вирушили на дослідницький полігон Кубинка під Москвою для випробування бронювання корпусу танка. Обидва танка показали відмінні результати: при обстрілі з німецьких трофейних гармат калібрами 88 і 105 мм верхній бронелист стримував потрапляння на будь-якій дистанції, нижній дивувався тільки на ближній. За захисними характеристиками ІС-6 обійшов такі важкі радянські танки, як ІС-3 і ІС-2, однак виявився гірше свого головного конкурента – «Об’єкта 701» (майбутній ІВ-4). До того ж, на думку військових замовників, дослідний зразок з ЕМТ володів занадто великою масою, не маючи при цьому очікуваних відмінних показників маневреності.
Нова гармата Д-30Т також не мала величезної переваги перед старим зразком Д-25Т, а її вартість при цьому зросла майже в 2 рази. В кінцевому підсумку обидва прототипу на озброєння прийняті не були, займатися їх доопрацюванням так ніхто і не став.
Перейдемо до більш докладного огляду ІС-6.
